ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 326/18-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Кочерової Н.О.,
Рибака В.В.,
розглянувши
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Росава”
на постанову від 30.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 326/18-03
за позовом ТОВ “Скоробей”
до ЗАТ “Росава”
про стягнення 574316,47 грн.,
за участю представників:
- позивача - Бодрова Е.Є, Романова І.П. ,
- відповідача – Пацюк А.Б.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 19.01.2004 господарського суду Київської області
(суддя Мостова Г.І.) у справі № 326/18-03 позовні вимоги ТОВ
“Скоробей” задоволено в повному обсязі; з
Українсько-Ірландського підприємства з іноземними інвестиціями у
виді ЗАТ СП “Росава” стягнуто 560136,00 грн. основної
заборгованості, 14179,00 грн. пені та судові витрати у сумі
1818,00 грн.
Постановою від 30.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Кондес Л.О.,
судді Верховець А.А., Куровський С.В. (доповідач)) у справі
№ 326/18-03 рішення від 19.01.2004 господарського суду Київської
області у цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 30.03.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 326/18-03, ЗАТ
“Росава” подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу у якій просить скасувати зазначену постанову та рішення
від 19.01.2004 господарського суду Київської області у справі
№ 326/18-03 та припинити провадження у справі. Касаційна скарга
мотивована тим, що постанова апеляційної інстанції прийнята з
порушенням норм матеріального (ст.ст. 161, 163 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального права, судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: постанова
господарського суду апеляційної інстанції та рішення місцевого
господарського суду – скасуванню, Справа N 326/18-03 –
направленню на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції – з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
правовідносини між сторонами врегульовано договором про надання
охоронних послуг № 113 від 12.02.2003 з додатками, строком дії
до 21.02.2004. Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору,
позивач (виконавець) прийняв на себе зобов’язання по наданню
охоронних послуг забезпечення охорони матеріальних цінностей і
приміщень замовника, що знаходяться за адресою Київська область,
м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, а згідно п.п. 4.2., 4.3.
цього ж договору відповідач (замовник) прийняв на себе
зобов’язання щомісяця до 10 числа наступного місяця на підставі
акта про надання охоронних послуг і рахунка-фактури у термін 7
банківських днів з моменту підписання акту про надання охоронних
послуг здійснювати оплату охоронних послуг.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач свої зобов’язання за
договором виконав протягом.02.–.07.2003 року: надав відповідачу
послуги по охороні на загальну суму 1304241,60 грн., що
підтверджується актами про надання охоронних послуг, а
відповідач свої зобов’язання належним чином та своєчасно не
виконав: здійснив оплату наданих послуг за лютий – квітень 2003
року у повному розмірі та за травень 2003 року частково у
розмірі 164638,40 грн., всього на суму 731 000 грн.
Оплата наданих послуг за травень 2003 року у розмірі 91297,60
грн. та повністю червень-липень 2003 року, всього на суму
573241,6 грн. не проведена взагалі. Відповідно до протоколу про
залік взаємних зобов’язань між сторонами було проведено залік
взаємних вимог на суму 13105,03 грн. Таким чином, заборгованість
відповідача складає 560136,57 грн., що підтверджується актом
звірки розрахунків від 26.08.2003 року.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судом
апеляційної інстанції повно і всебічно не досліджені всі
обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору
і зроблено невірний висновок про задоволення позовних вимог.
Так, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
№ 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують
на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в
розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 6.3. ст. 6 Договору у випадку прострочення
оплати послуг за Договором Замовник зобов’язується сплатити пеню
за кожний день прострочення від суми, що підлягає оплаті, але не
більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який
сплачується пеня. Таким чином в договорі № 113 від 12.02.03
розмір пені не узгоджений, в ньому лише передбачена можливість
стягнення пені, при цьому конкретного розміру пені, яка підлягає
стягненню не визначено.
Сторони не узгодили який саме відсоток має бути стягнутий від
суми прострочки, вказавши лише на те, що вона має бути не більше
подвійної облікової ставки НБУ, а тому згідно підпункту 2.1
пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293
від 29.04.1994 р. “Про деякі питання практики застосування
майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань”, якщо сторони у відповідному договорі не
встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої
статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, пеня
стягненню не підлягає...
Крім цього Згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов’язання
повинні бути виконані належним чином та у встановлений строк у
відповідності... з вказівками договору.
Пунктами 4.2 та 4.3 договору встановлено обов’язок ЗАТ “Росава”
здійснити розрахунки за надані послуги на підставі акта про
надання охоронних послуг і рахунка-фактури. Однак судами не
перевірявся факт виставлення рахунків – фактури як обов’язкової
підстави для здійснення розрахунків.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судами достовірно
не встановлена правова природа взаємостосунків між сторонами, а
тому їх висновки помилкові.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 „Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду та постанова апеляційної
інстанції не відповідають.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить звернути увагу на те,
чи виставлялись позивачем рахунки – фактури, на підставі яких
повинна була здійснюватись оплата та на невстановленість у
договорі № 113 від 12.02.2003 року розміру пені, усунути
зазначені недоліки, вжити заходів, щодо всебічного повного,
об’єктивного вирішення спору, перевірити як доводи позивача так
і доводи відповідача та постановити обґрунтоване законне
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Росава” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 у справі № 326/18-03 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.03.2004 у справі № 326/18-03 та рішення від 19.01.2004
господарського суду Київської області скасувати.
Справу № 326/18-03 направити на новий розгляд до господарського
суду Київської області.