ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 31/194(8/70)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Кочерової Н.О.,
Рибака В.В.,
розглянувши касаційну ВАТ “Орджонікідзевський
скаргу гірничо-збагачувальний комбінат”
на постанову від 13.04.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 31/194(8/70)
за позовом ВАТ “Орджонікідзевський
гірничо-збагачувальний комбінат”
до ПП “Агрофірма “Катеринівська”
про визнання угод недійсними і стягнення 635283,81 грн.,
за участю представників:
- позивача - Кобзяка Р.Б., Лобач О.М., Молодико К.Ю.,
- відповідача – Бучинської Н.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.11.2003 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Мороз В.Ф.) у справі № 31/294(8/70) визнано
недійсним п. 2.1. Договору про дострокове співробітництво від
27.02.1997 та п. 2.2. Договору від 18.06.2000, укладеного між
ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” та ПП
“Агрофірма “Катеринівська”; з ПП “Агрофірма “Катеринівська” на
користь ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”
стягнуто 635283,81 грн. компенсаційних виплат за відведені
Позивачу землі.
Постановою від 13.04.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судова колегія у складі: головуючий-суддя
Джехур О.В., суддів Виноградник О.М., Коршун А.О.) у справі
№ 31/294(8/70) апеляційна скарга ПП “Агрофірма “Катеринівська”
задоволена частково; рішення від 27.11.2003 господарського суду
Дніпропетровської області змінено, резолютивна частина викладена
в наступній редакції: “Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним п. 2.2 договору від 18.09.2000 року,
укладеного між ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний
комбінат” та приватним підприємством “Агрофірма “Катеринівська”.
Стягнути з приватного підприємства “Агрофірма “Катеринівська”
(Дніпропетровська область Нікопольський район с.Катеринівка,
вул. Київська,11А, рахунок № 2600130176526 в АКБ
“Промінвестбанк” м. Нікополь код ЄДРПОУ 30831907) на користь
відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський
гірничо-збагачувальний комбінат” (53304 Дніпропетровська область
м. Орджинікідзе віл. Калініна, 11, рахунок № 26001103000051 в
ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ МФО 305299, код ЄДРПОУ
00190928) 74583 грн.96 коп. боргу, 241 грн. 40 коп. витрат по
сплаті держмита, 13 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Видати наказ. В решті позову
відмовити.”
Не погоджуючись з постановою від 13.04.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 31/294(8/70), ВАТ
“Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій
просить скасувати зазначену постанову в частині зміни
резолютивної частини рішення від 27.11.2003 господарського суду
Дніпропетровської області та залишити без змін вказане рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, господарським судом апеляційної
інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме
ст. 71, 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального права, судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: постанова та
рўшення – скасуванню, справа – направленню на новий розгляд, з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій про розгляді справи
№ 31/194(8/70) правомірно встановлено, що п. 2.1 договору від
27.02.1997 р. та п. 2.2 угоди від 18.09.2000, що були укладені
сторонами суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема
ст. 90 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
в редакції, що
діяла на час укладання угод. Зокрема, зазначеними угодами було
передбачено виплату компенсацій за відведені землі під гірничі
роботи на користь сільськогосподарського підприємства
“Катеринівський”, в той час коли таки витрати підлягають
відшкодуванню (ст. 90 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
)
1990) Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і
Севастопольській міським Радам народних депутатів. ТОВ
“Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” були
передані в тимчасове користування землі КСП “Катеринівський”.
Керуючись рішенням Нікопольської районної ради та зазначеними
угодами позивач здійснив відшкодування витрат сільського
господарства безпосередньо самому відповідачу. Суд першої
інстанції стягнув з відповідача спірну суму, визнав п.п. 2, 1
договору та угоди недійсними.
Апеляційна інстанція погодившись з висновком суду першої
інстанції щодо невідповідності укладених угод чинному
законодавству, відмовила в позові в частині визнання недійсним
п. 2.1 договору від 27.02.1997 та стягнення суми позову
посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності
керуючись ст.ст. 71,75 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
зазначає, що постанова апеляційної інстанції прийнята помилково
без врахування ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в повному обсязі.
Ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не ставить захист порушеного права в
залежність від суду. Якщо строк позовної давності пропущений з
поважних причин, порушене право підлягає захисту.
Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної
давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом
обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки, а тому
це питання підлягає вирішенню судом першої інстанції (практика
Верховного суду України). Як вбачається, і першою інстанцією це
питання не досліджувалось. Таким чином і рішення господарського
суду першої інстанції неможливо вважати обґрунтованим належним
чином.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач – ПП “Агрофірма”
Катеринівська” частково її підтримало і просить скасувати
постанову апеляційної інстанції від 13.04.2004, справу направити
на новий розгляд, посилаючись на те, що постановою Верховної
Ради України від 14.07.93 № 3389-ХІІ передбачалось вилучення
землі колгоспу ім. Горького. Колгосп-комбінат “Катеринівський”
не є правонаступником прав і обов’язків колгоспу ім. Горького,
тому є неналежним відповідачем.
Крім того, відповідач вважає, що безпідставно до участі у справі
не було залучено Дніпропетровську обласну Раду.
Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція, якою є Вищий господарський суд
України, не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
судова колегія Вищого господарського суду вбачає за необхідне
рішення від 27.11.2003 господарського суду Дніпропетровської
області та постанову від 13.04.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 31/294(8/70)
скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний
комбінат” на постанову від 13.04.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 31/194(8/70)
задовольнити частково.
Постанову від 13.04.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 27.11.2003 господарського
суду Дніпропетровської області у справі № 31/294(8/70)
скасувати.
Справу № 31/194(8/70) направити на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.