ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 30/645
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Міністерства палива та енергетики
України на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 16.04.2004р. та рішення господарського суду м. Києва від
10.02.2004р.
у справі № 30/645 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства “К”
до відповідача Міністерства палива та енергетики України
про спонукання до укладення угоди
за участю представників:
ВАТ “К”
Мінпалива та енергетики України – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “К” звернулося до господарського
суду м. Києва та просило суд зобов’язати Міністерство палива та
енергетики України укласти договір оренди нежилих приміщень
площею 432,5кв.м., що розташовані на першому поверсі
адміністративної будівлі, яка знаходиться по вул. Хрещатик, 30 у
м. Києві на запропонованих ним умовах. В обґрунтування заявлених
вимог, позивач посилався на те, що він має переважне право, у
відповідності з ст. 17 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, на продовження договору оренду
на новий строк (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі – Міністерства палива та енергетики України
у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що:
- позивач не виконував належним чином взяті на себе
зобов’язання за умовами договору оренди;
- такий договір може бути укладено лише за волевиявленням
обох сторін (т.1 а.с.66-68).
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2004р. позов
задоволено. Відповідно до рушення суду зобов’язано Міністерство
палива та енергетики України в п’ятиденний строк продовжити з
ВАТ “К” на тих самих умовах, на новий трьохрічний строк договір
оренди нежилих приміщень загальною площею 432,5кв.м., розміщених
на першому поверсі у будинку № 30 по вул. Хрещатик у м. Київ
(а.с.148-150).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що після
закінчення строку договору оренди, орендар, який належним чином
виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних
умов, на продовження договору оренди на новий термін. Позивач
належним чином виконував свої обов’язки і має право на переважне
укладення договору, враховуючи, що відповідач документально не
довів, що він буде використовувати зазначене приміщення для
власних потреб.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.04.2004р. рішення господарського суду м. Києва від
10.02.2004р. залишено без змін (т.2 а.с.12-13).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Міністерство палива та енергетики України звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм матеріального права, а саме ст. ст. 626, 627 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між
сторонами у справі – Київським об’єднанням книжкової торгівлі
“К”, правонаступником якого є позивач, та Міністерством палива
та енергетики України 01.07.2000р. укладено договір оренди
нежилого приміщення.
За умовами зазначеного договору позивачу в строкове платне
користування передані нежилі приміщення площею 432,5кв.м., що
розташовані у будинку № 30 по вул. Хрещатик у м. Києві і є
державною власністю.
Термін дії договору оренди визначений сторонами до 01.07.2003р.
Після закінчення терміну дії даного договору, позивач звернувся
до відповідача з пропозицією укласти договір оренди на новий
трьохрічний термін, направивши проект відповідного договору, яка
була відхилена відповідачем. Зазначені обставини стали підставою
для звернення до суду з даним позовом.
Задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суди виходили з того,
що позивач має право на продовження договору оренди на новий
термін.
Разом з тим, такого висновку суди дійшли неповно дослідивши
обставини справи, що входять до предмету доказування і підлягали
встановленню для правильного вирішення спору по суті заявлених
вимог, визначення обсягу прав та обов’язків сторін.
Так, в силу п. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, після закінчення терміну
договору оренди орендар, який належним чином виконував свої
обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на
продовження договору оренди на новий термін.
Отже, суди мали з’ясувати чи має місце факт порушення права
позивача, визначеного цією нормою, для чого встановити чи
передані приміщення, що є об’єктом оренди відповідно до умов
договору, іншим особам у користування і на яких умовах.
Зазначена обставина має суттєве значення для вирішення даного
спору по суті, оскільки встановивши наявність у особи, яка
звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або
охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд
має з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення такого
права. Відсутність відповідного факту порушення є підставою для
відмови у позові.
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 17 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, переважне
право на продовження договору оренди на новий строк має лише той
орендар, який належним чином виконував свої обов’язки.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо
розірвання вищезазначеного договору оренди у зв’язку з
неналежним виконанням взятих на себе зобов’язань позивачем. Так,
постановлені у справі № 32/333 за позовом Міністерства палива та
енергетики України до ВАТ “К” рішення господарського суду м.
Києва від 02.09.2002р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.10.2002р. скасовані відповідно до
постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2003р., а
справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги позивача у справі № 32/333 щодо розірвання договору
оренди та виселення мотивовані порушенням позивачем зобов’язань
щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, а також
передачею частини орендованих приміщень в суборенду без
погодження з орендарем.
Таким чином, встановлені рішенням у справі № 32/333 факти будуть
мати преюдиційне значення для даної справи. Отже, суди мали
з’ясувати: чи прийнято рішення у даній справі; чи набрало воно
законної сили; які факти встановлені цим рішенням.
Неповно дослідивши обставини справи, що підлягали встановленню,
суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального
права.
Так, відповідно до ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове
рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх
обставин справи, а згідно ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд
зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Зазначені порушення у подальшому не усунуті судом апеляційної
інстанції і, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній
ўнстанцўї, визначених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
можуть бути усунуті касаційною інстанцією.
Враховуючи викладене, прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Міністерства палива та енергетики України
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.04.2004р. та рішення господарського суду м. Києва від
10.02.2004р. у справі № 30/645 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.