ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 16/74
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду України
судовому засіданні в м. Хуст та Хустському районі
касаційну скаргу Закарпатської області
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 26.05.2004
у справі № 16/74
господарського суду Закарпатської області
за позовом Хустської об'єднаної державної
податкової інспекції
до Відкритого акціонерного товариства
"ВФ"
про визнання банкрутом
за участю представників від:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.04.2004р.
процедуру санації ВАТ "ВФ" припинено достроково, затверджено
мирову угоду, укладену між ВАТ "ВФ", кредиторами та третіми
особами - концерном "А" та ДП "Я", провадження у справі про
банкрутство ВАТ "ВФ" припинено. Підставою прийняття вищенаведеної
ухвали було надходження заяви про затвердження мирової угоди,
укладеної по справі 05.04.2004р. між боржником, кредитором та
третіми особами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.05.2004р. управління ПФУ в м.Хуст та Хустському районі залишено
без задоволення, а ухвалу господарського суду - без змін. Дана
постанова мотивована тим, що затверджена мирова угода не містить
умов про списання заборгованості за внесками до Пенсійного фонду
України в розумінні ст. 1 Закону України про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та норм
законодавства про пенсійне страхування.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду в м.Хусті та
Хустському районі просить скасувати ухвалені у справі судові акти
в частині затвердження мирової угоди та відновити провадження про
банкрутство ВАТ "ВФ".
В обгрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що
вимоги конкурсних кредиторів щодо грошових зобов'язань до ВАТ "ВФ"
погашаються в повному обсязі.
Окрім того, згідно п. 4.5 мирової угоди заборгованість ВАТ "ВФ"
перед кредитором - управлінням Пенсійного фонду в м.Хуст та
Хустському районі становить 261416,02 грн. Втім заявник скарги
вважає, що зазначена сума в мировий угоді не відповідає дійсності
та не відповідає ухвалі господарського суду Закарпатської області
від 29.07.2003р. у справі № 16/74, оскільки пеня та штраф на
зазначену суму 12222.22 грн. була нарахована управлінням
Пенсійного фонду в м.Хуст та Хустському районі ВАТ "ВФ" до
порушення справи про банкрутство ВАТ "ВФ" і визнана господарським
судом Закарпатської області, що відображено в ухвалі від
29.07.2003р.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
судові акти скасуванню за наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що до господарського суду Закарпатської
області надійшла заява про затвердження мирової угоди, укладеної у
справі 05.04.2004р. між боржником, кредитором та третіми особами,
та ухвалене рішення про дострокове припинення процедури санації
(а.с.70).
Умовами мирової угоди передбачено, що зобов'язання кредиторів
перед ВАТ "ВФ" виконуються концерном "А", ДП "Я" у розмірах і
порядку, передбачених мировою угодою.
Вказана мирова угода була затверджена комітетом кредиторів
більшістю голосів (за - 715, проти - 261), про що свідчить
протокол від 06.04.2004р. Ухвалою господарського суду від
16.04.2004р. затверджено мирову угоду з додатком.
Щодо вимог Пенсійного фонду, то місцевий господарський суд зробив
висновок, що мирова угода не містить умов про стягнення
заборгованості за внесками до Пенсійного фонду в розумінні ст. 1
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та норм законодавства про
пенсійне страхування свідчить про відсутність спеціальних норм
щодо розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
На підставі вищенаведеного судом зроблено висновок, що слід
керуватись розділом ІУ Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, який регулює порядок укладення, виконання мирової
угоди, а отже доводи Пенсійного фонду не можуть бути прийняті до
уваги і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів апеляційного господарського суду при перегляді
справи погодилась із ухвалою місцевого господарського суду. Щодо
вимог Пенсійного фонду, то зазначено, що до складу грошових
зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка, в розумінні Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, - неустойка (пеня, штраф), визначена
на дату подання заяви до господарського суду, оскільки штрафні
санкції - це не забезпечені товарною масою грошові вимоги.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, саме на керуючого санацією покладено обов'язок
внесення до комітету кредиторів однієї з пропозицій:
- про прийняття рішення про дострокове припинення процедури
санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
- про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і
укладенням мирової угоди.
Втім, як слідує із звіту, керуючий санацією не звертався до
комітету кредиторів з пропозицією щодо прийняття рішення про
дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням
платоспроможності боржника.
Отже, судом ухвалено рішення про дострокове припинення санації,
при цьому ніхто із учасників дане питання не порушував, що є
недотриманням приписів законодавства.
Частиною 1 ст. 35 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що під мировою
угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між
боржником і кредитором стосовно відстрочення та/або розстрочення,
а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка
оформляється угодою сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода може бути
укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство,
утому числі і після винесення судом постанови про визнання
боржника банкрутом.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону (2343-12) у разі,
коли умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або
прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення
зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків,
зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з
метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При
цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом
повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи
про банкрутство до арбітражного суду, визнається безнадійним та
списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які
виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви
про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду
календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується
на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник
відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.
Між тим, за умовами мирової угоди, зобов'язання перед бюджетом та
державними цільовими фондами, а саме Хустської об'єднаної
державної податкової інспекції, Управління Пенсійного фонду
України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області,
Хустського міжрайонного центру зайнятості, сплачуються на умовах
розстрочення.
Втім, судами при ухваленні судових актів не враховані приписи
наведеної норми, а мирова угода не узгоджена з відповідним
податковим органом.
За змістом частини 3 статті 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
вбачається, що для конкурсних кредиторів, які не брали
участі в голосуванні, або проголосували проти укладення мирової
угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів,
які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких
віднесені до однієї черги.
Втім, зобов'язання перед Управлінням Пенсійного фонду України в м.
Хуст та Хустському районі Закарпатської області були відображені в
сумі 261416,02 грн., проте, згідно ухвали господарського суду від
29.07.03 р., загальна сума майнових вимог Пенсійного фонду
становить 273647,00 грн. В постанові апеляційного господарського
суду відмічено, що до грошових зобов'язань не зараховується
неустойка (пеня та штраф, визначені на дату подання заяви до
господарського суду), оскільки штрафні санкції не забезпечуються
товарною масою.
Водночас умовами п. 8.5 затвердженої судом мирової угоди
передбачено, що вимоги щодо сплати штрафів та фінансових санкцій
на користь бюджетів та процентів на користь Пенсійного фонду
нараховані за період, що передував порушенню провадження у даній
справі, вважаються на умовах даної мирової угоди відстроченими на
6 років (до 01.04.2010р.).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, викладених у пункті 1 постанови
від 29.12.76 № 11, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Ухвалені у справі
судові акти цим вимогам не відповідають, оскільки судом не
розглянуті всебічно і повно всі обставини справи в їх сукупності.
З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що місцевий
господарський суд не звернув уваги на допущені порушення норм
матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного
вирішення спору, а місцевий господарський суд їх не усунув.
Враховуючи викладене, всі ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути недоліки, що
були допущені при розгляді справи, та вирішити спір відповідно до
закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Хуст та
Хустському районі Закарпатської області від 05.06.2004р. № 3251
задовольнити.
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.04.2004р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.05.2004р. скасувати. а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Закарпатської області.