ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 03/3908
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційне подання прокурора Черкаської області на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004р.
у справі № 03/3908 господарського суду Черкаської області
за позовом прокурора Ківерцівського району Волинської області в
інтересах держави в особі Ківерцівського державного лісового
господарства
до відповідача Виробничо-інвестиційної фірми “ГІР”
про стягнення 63 462грн.
за участю представників:
Ківерцівський держлісгосп – не з’явилися;
Виробничо-інвестиційна фірма “ГІР”
ГПУ
в с т а н о в и л а :
прокурор Ківерцівського району Волинської області в інтересах
держави в особі Ківерцівського державного лісового господарства
звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом та
просив стягнути з відповідача – Виробничо-інвестиційної фірми
“ГІР” на користь позивача 63462грн. в рахунок відшкодування
вартості вугілля, поставка якого не здійснена відповідачем. В
обгрунтування заявлених вимог, прокурор посилався на те, що
відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань за договором №
1/99 від 31.05.99р. (а.с.2-5).
Відповідач у справі – Виробничо-інвестиційна фірма “ГІР” у
відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що:
- ним виконані взяті на себе зобов’язання за договором,
оскільки належне позивачу вугілля поставлене за домовленістю з
позивачем на адресу третьої особі - Миколаївського ОДКП
“Облпаливо”;
- пропущено строк позовної давності для звернення з даним
позовом (а.с.52-54).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.12.2003р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 63 462грн. (а.с.141-142).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов’язання
щодо поставки позивачу вугілля. При цьому, судом першої
ўнстанцўї відхилена, надана відповідачем в якості доказу
поставки вугілля, накладна № 719. Зазначеним рішенням суду
причини пропуску строку позовної давності визнані поважними.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004р. рішення господарського суду Черкаської області від
30.12.2003р. скасовано, а у позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція
виходила з того, що Ківерцівське державне лісове господарство не
є органом державної влади або місцевого самоврядування, у
зв’язку з чим прокурор не мав підстав для звернення з даним
позовом до суду, мотивуючи це порушенням інтересів держави (а.с.
171-172).
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р., прокурор Черкаської
області звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційним поданням, у якому просить її скасувати, залишивши в
силі рішення господарського суду Черкаської області від
30.12.2003р.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції правомірно, у
відповідності з ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнані такими,
що не підлягають доведенню факти, встановлені рішеннями
господарських судів; а постанова апеляційної інстанції прийнята
з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 23, 24 ЛК України.
Відповідач у справі – Виробничо-інвестиційна фірма “ГІР” у
відзиві на касаційне подання, вважаючи його вимоги
необґрунтованими, просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р. залишити в силі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких
підстав.
В силу ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
, представництво прокуратурою інтересів держави в
суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді
інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою
представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або
загрози порушень економічних, політичних та інших державних
інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних
або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з
державою.
Однією з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми,
є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і
свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних
осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання
незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових
осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 361 Закону, прокурор
самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму
його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій
стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним
законом.
В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно рішення Конституційного суду України від 08.04.99р.
№ 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(справа про
представництво прокуратурою України інтересів держави в
арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до
господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в
інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям
“орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого
самоврядування, якому законом надано повноваження органу
виконавчої влади.
А згідно пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення,
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за
позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті
21 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні
дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного
процесуального кодексу України.
Предметом позову, який подано прокурором, є стягнення
заборгованості за договором від 31.05.99р. № 1/99, укладеним між
сторонами у даній справі – Ківерцівським державним лісовим
господарством та Виробничо-інвестиційною фірмою „ГІР”, у сумі 63
462грн. Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор не
зазначив органу, який уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. Позивачем у даній
справі є Ківерцівське державне лісове господарство, яке такими
повноваженнями не наділено і є самостійним суб’єктом
господарювання. Прокурор у поданому позові просить стягнути
кошти на користь саме цієї юридичної особи, тобто позов фактично
подано в інтересах цієї особи.
При цьому, посилання у касаційному поданні прокурора на те, що
спеціально уповноваженим органом у спірних правовідносинах є
Міністерство лісового господарства і його органи на місцях, у
т.ч. позивач, безпідставні.
Так, до повноважень Міністерства лісового господарства не
входять повноваження щодо здійснення відповідних функцій у
спірних правовідносинах, що виникли у зв’язку з невиконанням
договірних зобов’язань, і які є предметом спору у даній справі.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про
те, що подана заява не підлягає розгляду в господарських судах
України.
Між тим, дійшовши правильного висновку, суд апеляційної
інстанції, правомірно скасовуючи рішення суду першої інстанції,
помилково зазначив про відмову у задоволенні позову.
Так, рішення щодо відмови або задоволення позовних вимог, в силу
ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, приймається судом у разі
розгляду заявлених вимог по суті. У даному випадку спір по суті
судом апеляційної інстанції не розглядався, оскільки останній
дійшов висновку, який є правильним, щодо безпідставності
звернення прокурора в інтересах позивача з даним позовом та
неможливості розгляду такої заяви господарським судом.
Отже, встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції
повинен був припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки таке провадження судом
першої інстанції порушено помилково.
Припинення провадження у даній справі не перешкоджає позивачу
самостійно звернутись з відповідним позовом до суду.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р. підлягає зміні, шляхом
викладення абзацу другого її резолютивної частини у новій
редакції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційне подання прокурора Черкаської області залишити без
задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004р. змінити, виклавши абзац другий її резолютивної
частини у такій редакції: „провадження у справі припинити”.
3. В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р. залишити без змін.