ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 8/186
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Е” в особі
Запорізької АЕС на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 11.03.2004р.
у справі № 8/186 господарського суду Запорізької області
за позовом Дочірнього підприємства ВАТ “У” “З”
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Е” в особі Запорізької АЕС
про стягнення 2 229 794,05грн.
за участю представників:
ДП “З” – не з’явилися;
ДП “НАЕК “Е”
в с т а н о в и л а :
Дочірнє підприємство “З” звернулося до господарського суду
Запорізької області та просило суд стягнути з відповідача -
Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Е” в особі Запорізької АЕС 2 229 794,05грн. основної
заборгованості з урахуванням індексу інфляції за виконані
ремонті роботи відповідно до умов договору № 8ПКР. В
обгрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання
відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати виконаних
робіт (а.с.3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач,
користуючись наданими йому в силу ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, процесуальними правами, уточнив розмір заявлених
ним вимог. Відповідно до поданої заяви, ДП “З” просить суд
стягнути з відповідача 1461306,64грн. основної заборгованості з
урахуванням індексу інфляції (а.с.73).
Відповідач у справі – НАЕК “Е” в особі Запорізької АЕС у відзиві
на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що:
- форма, строк та сума оплати визначаються додатковими
угодами, які укладені не були;
- сторонами договору узгоджено, що оплата здійснюється в будь-
яких формах, тому вимоги позивача щодо оплати саме в грошовій
формі безпідставні (а.с.55-57).
Рішенням господарського суду Запорізької області від
17.06.2003р. задоволено позов Дочірнього підприємства ВАТ “У”
SЗ” та постановлено стягнути з Державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія “Е” 1 252
314,64грн. основної заборгованості, 208 992,42грн. збитків від
інфляції (а.с.76).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що
відповідачем прийняті відповідно до актів № № 1-32 роботи,
виконані позивачем, однак оплачені ним не у повному обсязі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
11.03.2004р. рішення господарського суду Запорізької області від
17.06.2003р. залишено без змін (а.с.128-129).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП “НАЕК
“Е” в особі Запорізької АЕС звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та просить прийняті у справі
судові акти скасувати, а у позові – відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 161,
162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, норм Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
Позивач у справі – ДП “З” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить залишити її без
задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинній на момент виникнення
правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
01.01.2000р. сторонами у справі – НАЕК “Е” в особі Запорізької
АЕС та ДП “З” укладено договір № 8ПКР, предметом якого є оплатне
виконання позивачем за дорученням відповідача робіт щодо ремонту
антикорозійного захисту і теплової ізоляції трубопроводів та
обладнання хімцеху, промзони і комунальної зони.
За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором
підряду.
Так, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Відповідно до умов укладеного договору, ДП “З” на виконання умов
договору виконав ремонті роботи, які здані ним та прийняті
відповідачем відповідно до актів № № 1-32.
Між тим, взяті на себе відповідачем зобов’язання щодо оплати
таких робіт, як встановлено судами першої та апеляційної
інстанції, припинені лише частково; заборгованість на момент
прийняття рішення у справі становила 1252314,654рн.
Посилання скаржника на те, що форма оплати виконаних робіт не
була визначена сторонами, у зв’язку з чим вимога про оплату їх
грошовими коштами заявлена позивачем в односторонньому порядку
не заслуговує на увагу, оскільки договором не виключена
можливість здійснення розрахунків за виконані роботи у грошовій
формі.
За умовами укладеного договору, з урахуванням врегульованих
сторонами розбіжностей до нього, оплата виконаних робіт
здійснюється у будь-яких формах, які не суперечать діючому
законодавству на момент оплати. При цьому, порядок, строк та
форма оплати визначаються сторонами у додаткових угодах.
Зобов’язання замовника за договором підряду за своєю суттю є
грошовим зобов’язанням. Враховуючи, що сторонами не укладені
додаткові угоди щодо його припинення внаслідок, наприклад,
зарахування або заміни на інше зобов’язання, наприклад, виконати
певні роботи, суди дійшли правильного висновку щодо
обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної
заборгованості.
В силу ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення.
Отже, правильними є висновки судів щодо задоволення позову в
частині стягнення збитків від інфляції.
За таких обставин, постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 11.03.2004р. та рішення господарського
суду Запорізької області від 17.06.2003р. відповідають нормам
матеріального та процесуального права і підстав для їх
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
11.03.2004р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 17.06.2003р. у справі № 8/186 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Е” в особі Запорізької АЕС – без
задоволення.