ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 8/9
Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу
дочірнього підприємства "Д" на постанову від 27.04.2004 р.
Донецького апеляційного господарського суду у справі N 8/9
господарського суду Донецької області за позовом дочірнього
підприємства "Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т"
про стягнення 81275,80 грн., В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. дочірнє підприємство "Д" звернулось до суду
з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Т" заборгованості за виконані роботи в сумі 81275,8 грн. Позовні
вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань
щодо оплати вартості виконаних робіт за договором підряду N 35 від
08.10.2002 р. та додаткової угоди N 1.
В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, заявивши
про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Т"
заборгованості за виконані роботи на суму 101551,46 грн., з яких
81275,8 грн. становить основний борг та 20275,66 грн. пеня.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2004 р. в
позові дочірньому підприємству "Д" відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до ст. 334
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання робіт за
договором підряду, яким є договір N 35 від 08.10.2002 р.,
проводиться на підставі кошторису. Таким чином, на думку
господарського суду, істотною умовою при укладенні договору
підряду є узгодження сторонами відповідної кошторисної
документації.
Позивач, порушуючи приписи ст. 334 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, не надав до суду узгоджену сторонами
проектно-кошторисну документацію за договором N 35 від
08.10.2002 р. У зв'язку з чим суд визнав договір підряду
неукладеним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
27.04.2004 р. рішення господарського суду залишено без змін на тих
же підставах.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну
скаргу, в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове
рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення
та постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює такі відносини, або
виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Порушуючи вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судами повно
і всебічно не досліджені обставини справи, які мають суттєве
значення для вирішення даного спору.
Так, судами попередніх інстанцій не дано правової оцінки тому
факту, що відповідно до договору N 35 від 08.10.2002 р. та
додаткової угоди N 1, позивачем були виконані ремонтні роботи з
благоустрою території АЗС N 5 на суму 94983,6 грн. Факт виконання
робіт підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаними
сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт за жовтень та
листопад 2002 р., і це не заперечується відповідачем. Таким чином,
відповідач прийняв виконані роботи і оплатив її частково,
перерахувавши позивачу 51476,0 грн. У зв'язку з чим заборгованість
склала 43507,6 грн.
Окрім того, судова колегія зазначає, що при вирішенні питання
про стягнення з відповідача пені на суму 20275,66 грн. за період з
01.12.2002 р. по 31.03.2004 р. слід звернути увагу суду на те, що
згідно зі статтею 72 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
при
стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовуються скорочені строки
позовної давності тривалістю шість місяців.
Враховуючи неповноту розгляду справи та невідповідність і
непереконливість зроблених попередніми судами висновків, ухвалені
по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та
заперечення сторін і, залежно від встановлених обставин, вирішити
спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Д" задовольнити
частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.04.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від
19.03.2004 р. у справі N 8/9 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.