ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2004 Справа N 7/307-39/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченко О.С.
суддів: Грека Б.М.
Львова Б.Ю.
розглянувши
касаційну скаргу Управління ПФУ в H-ському районі
на ухвалу господарського суду Львівської області від
24.02.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2004 р.
у справі № 7/307-39/295 господарського суду Львівської
області
за заявою H-ського відділення P-cької МДПІ
до ВАТ "XXX"
про банкрутство
арбітражний керуючий А.А.А.
за участю представників :
Управління ПФУ в H-ському районі: Б.Б.Б. - дор. № 1751/06-15 від
30.07.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.02.2004р. у
справі № 7/307-39/295 (суддя Гутьєва В.В.) затверджено реєстр
вимог кредиторів ВАТ "XXX", згідно якого вимоги кредитора -
Управління ПФУ в H-ському районі віднесено до вимог третьої черги.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2004р. (судді : Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) ухвала господарського суду Львівської області від
24.02.2004р. залишена без змін.
Управління ПФУ в H-ському районі звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2004р. скасувати, ухвалу господарського суду Львівської
області від 24.02.2004р. змінити в частині встановлення черговості
задоволення кредиторських вимог Управління ПФУ в H-ському районі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних
судових рішень порушені норми матеріального права, зокрема: п. 4
ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, п.п. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Управління ПФУ в
H-ському районі, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування господарськими судами першої
та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня
порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти
днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство боржника було
опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос
України" від XX.XX.2003 р.
До господарського місцевого суду надійшли заяви кредиторів ВАТ
"XXX", у тому числі Управління ПФУ в H-ському районі на суму
15926,82 грн.
Всі заяви були розглянуті розпорядником майна за участю боржника,
про результати розгляду кредитори були повідомлені розпорядником
майна. Визнані вимоги кредиторів були включені у реєстр вимог
кредиторів.
Визначення черговості задоволення вимог кредиторів , включених до
реєстру вимог кредиторів підприємства-боржника передбачено ст. 31
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, якою встановлено, що у третю
чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку
стосовно того, що вимоги скаржника відносяться саме до податків і
зборів (обов'язкових платежів), а отже віднесення таких вимог до
третьої черги реєстру вимог кредиторів є обґрунтованим.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова відповідають
фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного
законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління ПФУ в H-ському районі залишити без
задоволення.
Ухвалу господарського суду Львівської області від 24.02.2004 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2004 р. у справі № 7/307-39/295 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Б.М. Грек
Б.Ю. Львов