ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 37/94
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянула касаційну скаргу спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську (надалі СДПІ у м. Дніпропетровську)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.03.04
у справі N 37/94 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Обласного комунального підприємства
"Дніпротеплоенерго" (надалі Підприємство)
до СДПІ у м. Дніпропетровську
треті особи 1. Нікопольська об'єднана державна податкова
інспекція (надалі Нікопольська ОДПІ)
2. Нікопольське підприємство "Нікопольтепломережа" (надалі)
про визнання недійсним рішення про застосування та стягнення
фінансових санкцій
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Клунько О.А. (за дов. N 523 від 07.07.04),
Волкова О.О. (за дов. б/н від 08.01.04.).
- відповідача: не з'явилися
- третьої особи: Нікопольське підприємство Клунько О.А. (за
дов. N 856 від 08.06.04), Волкова О.О. (за дов. N 1017/1 від
19.07.04.).
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 26.07.04 у зв'язку з перебуванням
судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці та хворобою судді
Савенко Г.В., для розгляду господарських справ призначених до
перегляду в касаційному порядку колегією суддів у складі:
головуючого - Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської
І.П. на 29.07.04, утворено колегію суддів в наступному складі:
головуючий - Першиков Є.В., судді Цвігун В.Л., Яценко О.В.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку
судового засідання 29.07.04.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 29.07.04 оголошено лише вступну та резолютивну
частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 03.12.03 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську від
28.09.00 N 67-332-0547 2525/4511 про застосування і стягнення
фінансових санкцій.
Зобов'язано СДПІ у м. Дніпропетровську поновити на особовому
рахунку Підприємства переплату в сумі списаного ПДВ
246660,20 грн., в частині поновлення на особовому рахунку суми
фінансових санкцій в розмірі 246660,20 грн. відмовлено.
Постановою від 18.03.04 Дніпропетровського апеляційний
господарський суд (колегія суддів складі головуючого судді -
Прокопенко А.Є., суддів Крутовських В.І., Дмитренко А.К.)
поновлено строк на подання апеляційної скарги.
У задоволенні апеляційної скарги відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
03.12.03 змінено.
Резолютивна частина рішення викладено у наступній редакції:
"Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську від
28.09.00 N 67-332-0547 2525/4511 про застосування і стягнення
фінансових санкцій.
Зобов'язати СДПІ у м. Дніпропетровську поновити на особовому
рахунку Підприємства переплату у сумі списаного ПДВ 246660,20 грн.
і фінансових санкцій 246660,20 грн."
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СДПІ у
м. Дніпропетровську звернулося з касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати постанову, оскільки вважає, що вона
винесено з недотриманням вимог діючого податкового законодавства,
а також судовими інстанціями допущено невірне застосування норм
матеріального права, а саме норми п.п. 3.2.7, п. 3.2 ст. З,
п.п. 7.4.2, 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.97 р. N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(надалі
Закон).
Скаржником просить прийняти нове рішення про відмову в
задоволених позовних вимог Підприємства.
У відзиві на скаргу на касаційну скаргу Підприємство просить
залишити постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення,
посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї та заслухавши
пояснення представників позивача та третьої особи встановила, що
на протязі 1999 року Підприємство, отримувало дотації з бюджету,
які за своїм призначенням дотації (субвенції) мають відшкодовувати
збитки Підприємства, які виникли як різниця між фактичною
собівартістю виробництва теплової енергії та регульованим тарифом
для населення.
Оскільки сума дотації не є об'єктом оподаткування з податку
на додану вартість, податковий орган розрахував середньорічний
коефіцієнт - 0,852, як співвідношення оподатковуваних операцій з
ПДВ до неоподатковуваних операцій, до яких відніс суму дотації, та
застосував його до суми податкового кредиту Підприємства з березня
по грудень 1999 року помісячне. Сума відхилення склала
246660,20 грн., на яку податковим органом нарахував суму ПДВ та
штрафні санкції.
Місцевий та апеляційний суд приймаючи рішення і постанову
взяв до уваги, що у відповідності до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(надалі Закон)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді, у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що податковою
службою належність віднесення витрат Підприємством з придбаних
товарів (робіт, послуг), у перевірений звітний період, до валових
витрат, віднесено правомірно і не оспорюється скаржником.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
де
визначено, що у разі коли платник податку здійснює операції з
продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування
або не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. . 3, 5 Закону, (суми
податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних
активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до
складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення
вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового
кредиту не включаються.
У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або
придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а
частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Попередні судові інстанції врахували, що згідно з п. 1.4
ст. 1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж послуг (робіт) - будь-які
операції цивільно-правового характеру з надання послуг
(результатів робіт), надання права на користування або
розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а
також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт).
Продаж послуг (результатів робіт) зокрема, включає надання
права на користування або розпорядження товарами у межах договорів
оренди (лізінгу), продаж, ліцензування або інші способи передачі
права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти
права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Матеріалами справи підтверджено, що Держава в особі державної
адміністрації та фінансового відділу, перераховуючи дотацію
Підприємству, не купувала у останнього товари (роботи, послуги)
призначені для споживачів, а Підприємство, у свою чергу, не
продавало теплову енергію державній адміністрації чи фінансовому
відділу, оскільки вказана теплова енергія використовувалася та
була призначена для громадян, які виступали в якості споживачів.
Перерахування бюджетних дотацій, здійснювалася для покриття
понесених витрат Підприємством в процесі виконання статутних
завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетна дотації не є
продажем товарів (робіт, послуг), а тому судові інстанції, на
підставі наданих доказів сторонами прийшли до висновку, що
нарахування, яке проведено податковим органом на підставі
показників і факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не
мають жодного відношення до факту придбання Підприємством
відповідних товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи також підтверджено, що у даному випадку
операцією, яка дала підстави для включення Підприємством
відповідних сум до податкового кредиту, було не отримання дотацій
останнім, а сплата (нарахування) коштів постачальникам товарів
(робіт, послуг), які використані в господарській діяльності.
Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з
передбаченого п. 7.4 і 7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порядку
визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для
операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких
населенню здійснюється за регульованими тарифами та
супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття
збитків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає безпідставним посилання скаржника на п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки отримані Підприємством дотації не є
виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами)
Підприємством фізичним особам.
За таких обставин суд першої та апеляційної інстанції,
задовольнивши позовні вимоги Товариства до СДПІ у
м. Дніпропетровську, дав правильну правову оцінку всім обставинам,
які мають суттєве значення для прийняття рішення та постанови, а
тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську N 11135/10/08-06/2-19 від 16.04.04 залишити
без задоволення.
Постанову від 18.03.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 37/94 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.