ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 35/28
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Авіас-2000"
на постанову від 07.04.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 35/28
за позовом ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів"
до ТОВ "Авіас-2000"
3-тя особа Акціонерна страхова компанія "Диско"
про стягнення 80755,44 грн. шкоди
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Краско Ю.М. (дов. від 08.01.2004)
відповідача Монастирьов В.В. (дов. від 21.04.2004)
3-ої особи не з'явився
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" звернувся до
господарського суду з позовом про стягнення 80755,44 грн., у тому
числі матеріальної шкоди в розмірі 35325,82 грн., завданої йому
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.05.2003 р.
та не отриманого в зв'язку з цим прибутку - 45430,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до
постанови про припинення кримінальної справи від 23.07.2003 р.
дана ДТП сталася внаслідок грубого порушення водієм автомобіля
відповідача, пп. 2.9 "а", 10.1 "Правил дорожнього руху України",
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
10.10.2001 р. N 1306 ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
, в результаті чого він не
зміг використовувати в підприємницькій діяльності свій автомобіль
"МАЗ-54329" та не отримав у зв'язку з цим прибутки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.2004 року (суддя Л.Широбокова) позов задоволений частково;
стягнено з відповідача на користь позивача 17662 грн. 91 коп.
шкоди, 176 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита і 25 грн.
72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу; в іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно
акту розслідування нещасного випадку від 19.06.2003 р.,
проведеного комісією, що була призначена наказом Територіального
управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській
області від 04.06.2003 р. N 102/1-Р та акту N 2 форми НТ від
19.06.2003 р. про нещасний випадок невиробничого характеру
встановлено, що водій Цигичко О.П. використав транспортний засіб в
особистих цілях без дозволу чи доручення адміністрації. Тобто,
водій, який спричинив ДТП, неправомірно заволодів транспортним
засобом. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують
шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної
небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не
була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за
шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено
на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його
володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу відсутності
його вини в неправомірному заволодінні водієм Цигичко О.П.
транспортним засобом, а навпаки, водію було видано подорожний лист
серії 02-ААБ N 97468 на період 26.05.-31.05.2003 р., що дозволяло
йому безконтрольно використовувати службовий автомобіль,
господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що
відповідальність за заподіяну шкоду також повинна покладатися і на
володільця транспортного засобу в рівній частині.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неотриманого
прибутку судом відхилені, оскільки позивачем не надано доказів
того, що він зміг би отримати такі прибутки в цей період
(укладених угод, заявок на виконання послуг, тощо).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 07.04.2004 (колегія суддів: О.Євстигнеєв, Л.Лотоцька,
Р.Бахмат) рішення у справі змінено шляхом стягнення з відповідача
на користь позивача 35325 грн. 82 коп. матеріальної шкоди.
Постанова суду мотивована тим, що обов'язок відшкодування
шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної
небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду. У випадку протиправного
вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його
володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за
заподіяну шкоду. Відповідач не довів тих обставин, що транспортний
засіб вибув із його володіння протиправно, а водій цього
транспортного засобу діяв без його дозволу.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Авіас-2000"
просить скасувати постанову господарського суду апеляційної
інстанції та рішення господарського суду першої інстанції, а
справу передати на новий розгляд.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційної скарги підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
19.06.2003 року комісією, призначеною наказом Територіального
управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській
області від 04.06.2003 року N 102/1-Р, було встановлено, що водій
автомобіля ВАЗ-21099 Цигичко О.П. у момент скоєння ДТП знаходився
у стані важкого отруєння алкоголем, порушив п. 2.9 "а" і п. 13.3
Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від
10.10.2001 року N 1306 ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
. При цьому, у обставинах,
за яких стався нещасний випадок, зазначено, що "30 травня 2003
року з нез'ясованою метою водій Цигичко О.М. без дозволу чи
доручення адміністрації ТОВ "Фірма "Авіас-2000" скористався
службовим автомобілем ВАЗ-21099 (державний номер 990-05 АВ) для
поїздки у Харківську область".
Відповідно до ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана
внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,
відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана
одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана джерелом
підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній
правовій підставі (право власності, інше речове право, договір
підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом,
іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого
створює підвищену небезпеку.
Пунктом 5 зазначеної статті ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що особа,
яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,
відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було
завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була
спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за
шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його
володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком
господарського суду апеляційної інстанції про те, що
адміністрацією відповідача був наданий дозвіл Цигичко О.П. -
працівнику відповідача - на користування автомобілем ВАЗ-21099
державний номер 990-05 АВ на весь проміжок часу: з 26.05 по
31.05.2003 року, що підтверджується матеріалами справи (подорожній
лист серії 02-ААБ N 97468) (а.с. 98).
За таких обставин матеріальна шкода повинна бути відшкодована
відповідачем у повному обсязі, а саме: у розмірі 35325 грн.
82 коп.
В силу ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому
апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі.
За таких обставин посилання відповідача на безпідставний
вихід апеляційним господарським судом за межі позовних вимог
необґрунтоване.
Щодо позбавлення апеляційним господарським судом відповідача
права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, то
слід зазначити, що представник відповідача (Монастирьов В.В.) був
присутнім у судовому засіданні 07.04.2004 року та мав можливість
давати пояснення суду. Крім того, пояснення та заперечення
відповідача, заявлені їм в апеляційній інстанції знайшли своє
відображення в оскаржуваній постанові та були досліджені судом, а
справа переглянута у повному обсязі.
Цивільна відповідальність ТОВ "Авіас-2000" як володільця
транспортного засобу "ВАЗ-21099" (державний номер 990-05 АВ) була
застрахована в АСК "Диско" (поліс N Б/3144592 від 10.10.2002 р.),
а страхова компанія була залучена до участі у справі у якості
третьої особи.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок і умови проведення
обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів" затвердженого Постановою КМ України від 28
вересня 1996 р. N 1175 ( 1175-96-п ) (1175-96-п)
обов'язкове страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів
здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної
третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає
пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного
засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного
засобу і заподіяною ним шкодою (ч. 2 п. 3 Положення).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності
страхової виплати (страхового відшкодування) для повного
відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому
різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою
(страховим відшкодуванням).
Проте вищевикладена обставина судами першої та апеляційної
інстанції не досліджувалась.
З огляду на наведене касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення
для правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування
в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої
та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Авіас-2000" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 07.04.2004 у справі N 35/28 скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.