ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17.06.2004 Справа N 22/784
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи головуючого (доповідача), суддів,
за участю представників сторін:
позивача відповідача
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія
"І" на рішення господарського суду м. Києва від 11 лютого 2004
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
15 березня 2004 року у справі за позовом ЗАТ "З" до ЗАТ
"Торгівельно-енергетична компанія "І" про стягнення 1812200
гривень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року ЗАТ "З" звернулось до господарського суду м.
Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі
1812200 гривень, право вимоги, на яку позивач отримав відповідно
до договору уступки права вимоги № 77 від 3 жовтня 2002 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 лютого 2004 року
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15
березня 2004 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ "Торгівельноенергетична
компанія "І" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на
підставі протоколу-угоди № 03-133 від 5 вересня 1997 року, в
редакції додатку № 2 від 13 жовтня 1997 року, компанія "ІІ", США
уступила ТзОВ фірмі "Н" право вимоги заборгованості від ЗАТ "І" на
суму 2650000 дол. США.
Угодою про продовження строків розрахунків і встановлення
остаточного порядку розрахунків від 27 серпня 2000 року, ЗАТ
"Торгівельно-енергетична компанія "І" підтвердило заборгованість
перед ТОВ фірма "Н" станом на 29 червня 2000 року на суму 420227
дол. США. В рахунок погашення боргу Торгівельно-енергетична
компанія "І" зобов'язалась у строк до 5 вересня 2000 року передати
ТОВ фірма "Н" газ у розмірі 8400000 куб.м.
Угодою від 29 листопада 2000 року відповідач вдруге підтвердив
свою заборгованість перед фірмою "Н" на суму 420227 дол. США,
замінивши зобов'язання про поставку газу на вказану суму в розмірі
7000000 куб.м., без зазначення строку виконання цього
зобов'язання. Фірма "Н", відповідно до п. 4 цієї угоди, повинна
була документально підтвердити виконання зобов'язань і завершення
розрахунків Торгівельно-енергетичною компанією "І" перед фірмою
"Н".
ТзОВ фірма "Н" уступило право вимоги боргу від ЗАТ
"Торгівельно-енергетична компанія "І" Закритому акціонерному
товариству "З" на суму 340 000 дол. США, про що було укладено
угоду про уступку права вимоги № 77 від 3 жовтня 2002 року.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ЗАТ "З", як
новий кредитор, листом від 24 листопада 2003 року звернулось до
відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 340000 дол.
США на його рахунок, а 8 грудня 2003 року - з позовом до суду до
ЗАТ "Торгівельно-енергетична компанія "І" про стягнення 340000
дол. США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 1
812 880 грн.
Згідно ст. 197 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня 2004
року) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо
вона не суперечить закону чи договору. Відповідно до ст. 198 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор, який уступив вимогу іншій особі,
зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
Суд першої інстанції, з яким погодилась апеляція, прийшов до
правильного висновку, що надані позивачем до суду документи
підтверджують, що первісний кредитор передав позивачеві необхідні
документи, які підтверджують визнану відповідачем заборгованість в
сумі 340 000 дол. США.
На підставі ст. 200 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник вправі висувати
проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти
первісного кредитора на момент одержання повідомлення про уступку
вимоги.
Виходячи з того, що строк виконання зобов'язання сторонами не
визначений, згідно ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор вправі
вимагати виконання, а боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи докази у справі,
правильно встановили, що відповідач не заперечує проти наявності
заборгованості перед ТОВ фірма "Н", що ЗАТ
"Торгівельно-енергетична компанія "І" не надало доказів виконання
зобов'язання первісному кредиторові, не виконало зобов'язання
перед новим кредитором і в матеріалах справи наявні докази, що
підтверджують отримання відповідачем повідомлення про уступку
права вимоги.
Стаття 199 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, якщо боржник не був
повідомлений про уступку вимоги, що відбулася, то виконання
зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням
належному кредиторові.
Апеляційний господарський суд обгрунтовано визнав безпідставними
посилання відповідача на норми Цивільного кодексу Російської
Федерації, оскільки зобов'язання виникли із угод, укладених на
Україні, спір виник між українськими організаціями і відповідно до
ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
права і обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди
визначаються правом місця її укладення.
Таким чином, у рішенні, яке залишене без змін постановою
апеляційної інстанції, місцевий суд вірно застосував норми
матеріального права і обгрунтовано стягнув з відповідача 1812200
гривень заборгованості.
За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 11 лютого 2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 15
березня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ
"Торгівельно-енергетична компанія "І" - без задоволення.