ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 29/784
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - Першикова Є.В.,
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянула касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва (надалі ДПІ у Солом'янському
районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.05.04
у справі N 29/784 господарського суду м. Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Київтелемонтаж" (надалі - Товариство)
до ДПІ у Солом'янському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в засіданні взяли участь представники:
позивача - Омельченко С.Г. (за ген. дов. N 02/2004 від
02.01.04);
відповідача - Єленич А.О. (за дов. б/н від 18.05.04).
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 26.07.04 у зв'язку з перебуванням
судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці та хворобою судді
Савенко Г.В., для розгляду господарських справ призначених до
перегляду в касаційному порядку колегією суддів у складі:
головуючого - Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. на 29.07.04, утворено колегію суддів в
наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Цвігун В.Л.,
Яценко О.В.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку
судового засідання 29.07.04. Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 29.07.04 оголошено лише вступну та резолютивну
частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 16.02.04 господарського суду міста Києва (суддя
Усатенко І.В.) позовні вимоги Товариства задоволені повністю.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі N 000237/2302/1 від 05.12.03. Стягнено з ДПІ
у Солом'янському районі на користь Товариства 203,00 грн. судових
витрат.
Постановою від 18.05.04 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі головуючого -
Муравйов О.В., суддів - Кот О.В., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу
ДПІ у Солом'янському районі залишено без задоволення, а рішення
від 16.02.04 - без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ
у Солом'янському районі звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.02.04
та постанову від 18.05.04 скасувати та постановити нове рішення,
яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити. Свої
вимоги скаржник обґрунтовує тим, що на його думку, постанова
апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм
матеріального права, а саме пп. 8.1.3 пп. 8.1, пп. 8.2.1, п. 8.2
ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство з доводами
ДПІ у Солом'янському районі не погоджується, та вважає, що
господарським судом міста Києва належним чином та в повному обсязі
досліджені матеріали та обставини справи, а тому відсутні будь-які
правові підстави для скасування рішень попередніх судових
інстанцій, у зв'язку з чим, просить у задоволенні касаційної
скарги ДПІ відмовити.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та доповнення
до неї, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення
представників сторін та суддю-доповідача по справі, колегія суддів
Вищого господарського суду України встановила наступне.
ДПІ у Солом'янському районі було проведено комплексну планову
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Товариством за період з 01.07.01 по 01.07.03, за
результатами якої було складено акт N 129/23-211/20043891 від
30.09.03.
На підставі даного акту перевірки, було прийнято податкове
повідомлення-рішення N 000237/2302/0 від 30.09.03, яким Товариству
визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в
сумі 47 400 грн., у тому числі 31 600 грн. - основний платіж та
15 800 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За результатами апеляційного оскарження ДПІ у Солом'янському
районі податкове повідомлення-рішення N 000237/2302/0 від 30.09.03
залишила без змін та прийняла податкове повідомлення-рішення
N 000237/2302/1 від 05.12.03.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в акті
перевірки, зокрема, зазначено, що Товариство ввело в експлуатацію
кабельні мережі, та віднесло їх до основних фондів третьої групи
відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Облік даних
основних фондів підприємство здійснювало на 109 рахунку. На
зазначені основні фонди нараховувалась амортизація 3,75%
щоквартально. Сума нарахованої амортизації входила до складу
валових витрат Товариства. Кабельні мережі використовувались у
виробничій діяльності Товариства протягом періоду, який не
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, як
того вимагає пп. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств". Зазначені кабельні мережі відносити до
"основних фондів" тому, відповідно, зменшувати їх вартість у
зв'язку з фізичним або моральним зносом немає законних підстав.
Оскільки відчуження кабельних мереж відбувається до закінчення
терміну їх використання в господарській діяльності платника
податку, встановленого для основних фондів пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", такі
основні фонди вважаються товарами, придбаними для подальшого
продажу іншим особам. Товариство не мало права відносити зазначені
кабельні мережі до "основних фондів" та, відповідно, поступово
зменшувати їх вартість у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" не підлягають амортизації та повністю
відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати
платника податку на придбання основних фондів з метою їх
подальшого продажу іншим особам.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з рішеннями попередніх судових інстанцій щодо
помилковості висновків ДПІ у Солом'янському районі, викладених в
акті перевірки, з наступних підстав.
На момент будівництва кабельних мереж Товариство здійснювало
ретрансляцію телевізійних каналів на підставі ліцензій
Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення
N 000332 від 06.02.97. Крім того, згідно ліцензії Міністерства
зв'язку України серії ВД N 00180 від 12.01.98 Товариству надано
право здійснювати будівництво, ремонт та технічне обслуговування
мереж кабельного телебачення.
Державним стандартом ГОСТ-28324-89 визначено, що системи
кабельного телебачення - це система, виконана по трьох та більше
ступеневій схемі та призначена для обслуговування великих та
декількох невеликих житлових районів крупних міст.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що протягом
1997-1999 років Товариством були побудовані системи кабельного
телебачення, що підтверджується актами введення в експлуатацію, а
саме: акт від 16.07.97 - системи кабельного телебачення по вул.
Солом'янська, 1 з головною станцією; акт від 30.01.97 - системи
кабельного телебачення з головною станцією по вул. Жолудева, 46;
акт від 29.05.98 - системи кабельного телебачення з головною
станцією по вул. Чорнобильській, 6; акт від 02.06.98 - системи
кабельного телебачення по вул. Лепсе, 5г з головною станцією; акт
N 50 від 30.06.98 - системи кабельного телебачення з головною
станцією по бул. Л.Українки, 26; акт N 63 від 31.08.98 - системи
кабельного телебачення з головною станцією по вул. Я.Колоса, 86;
акт N 79 від 01.10.98 - системи кабельного телебачення з головною
станцією по вул. Туполева; акт N 7 від 30.12.99 - системи
кабельного телебачення з головною станцією по вул. Булаховського.
Протягом 2000-2002 років Товариство здійснювало модернізацію
даних систем. Системи кабельного телебачення розширювались у тому
числі шляхом добудови та введення в експлуатацію нових елементів
побудованих раніше систем кабельного телебачення (тих, що мають
головну станцію). Добудовані елементи кабельної системи
телебачення вводились в експлуатацію на підставі актів введення в
експлуатацію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, амортизація
основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення
витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення
скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції, що діяла на момент виникнення спірних
правовідносин, основні фонди - це матеріальні цінності, що
використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом
періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в
експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Товариство кабельні мережі віднесло до третьої групи основних
фондів, що ДПІ у Солом'янському районі не оспорюється.
Наказом Державного комітету України по стандартизації,
метрології та сертифікації N 507 ( v0507217-97 ) (v0507217-97)
від 19.08.97
"Щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація
основних фондів" визначено, що основні фонди - це матеріальні
цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно
перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян.
Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7
"Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів
України від 27.04.2000 N 92 ( z0288-00 ) (z0288-00)
, основні засоби - це
матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання
їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг,
здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних
і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного
використання (експлуатації) яких більше одного року (або
операційного циклу, якщо він довший за рік).
Таким чином, вказівка на строк експлуатації основних засобів,
який має бути не меншим ніж один календарний рік, є ознакою
довготривалості використання тих матеріальних активів, які
відносяться до основних фондів всіх 3 груп, тобто активи, що мають
строк експлуатації не менший за один рік, а також ті активи, які
використовуються для власної господарської діяльності платником
податків.
Щодо використання основних фондів Товариством у власній
господарській діяльності, в акті перевірки зазначено, що
Товариством у періоді, що перевірявся, здійснювалась діяльність по
будівництву та обслуговуванню мереж кабельного телебачення з метою
надання послуг кабельного телебачення, а отже, Товариство
побудувало системи кабельного телебачення для ведення
господарської діяльності з метою отримання прибутку, а не для
подальшого продажу іншим особам.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з висновками попередніх
судових інстанцій, що системи кабельного телебачення, побудовані
Товариством у 1997-1999 рр. (з головними станціями) є основними
системами, які відповідають за трансляцію, а отже є основними
фондами, а ті частини системи кабельного телебачення, які
добудовувались на протязі 2000-2002 років не є самостійними
системами кабельного телебачення, не можуть самостійно
експлуатуватися суб'єктом господарювання та, відповідно, не можуть
бути самостійним предметом купівлі-продажу і є частиною вже
існуючих основних фондів.
Крім того, за змістом договорів купівлі-продажу, копії яких
додані до матеріалів справи, предметом цих договорів є продаж
основних засобів, а не товару.
Таким чином, системи кабельного телебачення використовувались
у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей (з 1997 по 1999 роки), а продаж
відбувався на протязі 2001-2002 років. Відповідно, відчуження
систем кабельного телебачення, як основних фондів, а не як
товарів, відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а отже доводи
скаржника щодо того, що актив втратив статус основного фонду, і
його продаж має бути відображений в податковому обліку в порядку,
передбаченому для продажу товарів, не може бути прийнятий до
уваги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати
на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих
потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам,
які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
Товариство правомірно обліковувало зазначені кабельні мережі як
3 групу основних фондів та нараховувало на них амортизацію, а тому
посилання ДПІ у Солом'янському районі на порушення Товариством
вимог пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є безпідставним.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками попередніх судових
інстанцій щодо невідповідності спірного податкового
повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.
З урахуванням зазначеного, а також того, що попередніми
судовими інстанціями належним чином та в повному обсязі досліджені
матеріали та обставини справи, а висновки місцевого та
апеляційного суду є правомірними та відповідають чинному
законодавству, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі
задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва від 21.05.04 N 7378/10/10-005
залишити без задоволення.
Рішення від 16.02.04 господарського суду міста Києва та
постанову від 18.05.04 Київського апеляційного господарського суду
у справі N 29/784 господарського суду міста Києва залишити без
змін.