ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 14/346
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися;
від відповідача не з’явилися;
розглянувши матеріали КП “Аптека № 291”
касаційної скарги
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 17.03.04
у справі № 14/346 господарського суду Донецької
області
за позовом ЗАТ “Горлівськтепломережа”
до КП “Аптека № 291”
про стягнення 11513, 58 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2003 у
справі № 14/396 позов ЗАТ “Горлівськтепломережа” м. Горлівка
задоволено частково.
З відповідача на користь ЗАТ “Горлівськтепломережа” м. Горлівка
стягнута заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії в
сумі 4073,24 грн. та 2325,31 пені, відповідні витрати по
держмиту та оплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення
судового процесу.
Суд відмовив позивачу в задоволенні решти позовних вимог, тобто
стягнення боргу в сумі 1683,55 грн. та пені в сумі 3431,48 грн.
Спірним періодом заборгованості відповідача по оплаті отриманої
теплової енергії суд визнав січень-березень 2003р. (хоча позов
заявлявся за інший період згідно з розрахунком до позовної
заяви), а підставою для часткового задоволення позову - акт
взаємозвірки від 18.12.03 (в матеріалах справи відсутній).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.03.04 зазначене рішення господарського суду змінено та
скасовано частково.
З відповідача на користь ЗАТ “Горлівськтепломережа” стягнуто
4073, 24 грн. заборгованості по оплаті спожитої теплової та
4073,24 грн. пені, відповідні суми держмита, витрат по оплаті
послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без
зміни.
Постанова мотивована тим, що господарський суд помилково не
прийняв до уваги факт пред'явлення рахунку за січень 2003 р.,
оскільки він отриманий відповідачем 24.01.2003; що загальна сума
заборгованості в сумі 4073, 24 грн. зумовлює стягнення такої ж
суми пені.
У поданій касаційній скарзі “Аптека № 291” не погоджується з
юридичною оцінкою судовими інстанціями обставин справи, вказує
на невірне застосування, в зв’язку з цим до них норм
матеріального права; просить прийняти нове рішення у справі
(докладніше в касаційній скарзі).
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами у справі
було укладено договір № 1544 від 29.09.99 на постачання теплової
енергўї, який судовими інстанціями визнано пролонгованим.
Відповідно з п. 5.1 вказаного договору споживач теплової енергії
- КП “Аптека № 291” повинно було сплачувати її вартість
самостійно до початку розрахункового періоду.
Листом від 10.12.01 позивач звернувся до КП “Аптека № 291” з
пропозицією щодо доповнення умов договору та погодитись на
відпуск медикаментів в рахунок спожитої теплової енергії, тобто
проводити безбанківський взаєморозрахунок (а.с.47).
Судова колегія погоджується з висновком апеляційного
господарського суду відносно того, що такими діями сторони
доповнили передбачену договором грошову форму розрахунків за
отриману - передану по укладеній угоді теплову енергію.
При заявленні позову по спору, який виник між сторонами у
справі, позивач – ЗАТ “Горлівськтепломережа” м. Горлівка
визначив спірний період по розрахунках відповідача за відпущену
– отриману теплову енергію на протязі лютого-.04. 2003р., що
підтверджується його розрахунком (а.с.17).
Проте в мотивувальній частині рішення господарського суду першої
інстанції визначено спірний період, що охоплював січень-березень
2003р., хоча будь-які вимоги позивача, згідно з його
розрахунком, за січень місяць 2003 року до відповідача не
заявлялись. В цій частині рішення відсутні також докази того, що
вимоги позивача за квітень місяць спірного періоду оцінювались
судом.
Рішення суду першої інстанції мотивовано актом взаєморозрахунків
сторін від 18.12.03, який в матеріалах справи відсутній.
Наявність акта взаєморозрахунків повинна підтверджувати
наявність погодженої позиції сторін по предмету спору, але такі
докази відсутні.
Не перевірялись судовими інстанціями і ті обставини, що
відповідно з зазначеним вище погодженням сторін, позивачу були
відпущені медикаменти, а в лютому місяці 2003р. сторонами
складені акти по безбанківського розрахунку заборгованості на
загальну суму 3210,4 грн. (акт № 98, 62 а.с.95, 96) за передану
теплову енергію.
Проте, незважаючи на цю обставину, в розрахунку позивача до
позовної заяви відповідачу нарахована пеня в сумі 2448,55 грн.
Відповідно з листом ВАТ “Горлівськтепломережа” від 29.04.2002
№ 08/8564 щомісячна оплата відповідача за отриману теплоенергію
повинна була становити 2448,53 грн. (а.с.53).
При апеляційному провадженні у справі суд погодився з рішенням
господарського суду за виключенням визначеної ним суми пені, що
підлягала стягненню з відповідача, та стягнув її в сумі, що
еквівалентна сумі боргу – 4073,24 грн.
Відповідно з п. 5.1 укладеної сторонами угоди від 29.09.99
відповідальність споживача теплової енергії за її несвоєчасну
оплату встановлена в розмірі 1% від простроченої суми.
Правильнўсть розрахунку нарахування пені за прострочку платежів
судом не перевірялась.
Крім того, підставою для зміни апеляційним судом рішення
господарського суду було неврахування ним, при ухваленні
рішення, пред’явленого позивачем рахунку за січень 2003р., який
був отриманий відповідачем 24.01.03.
Але цей рахунок є таким, що направлявся відповідачу за межами
заявленого в позові періоду. Зв’язок його з позовними вимогами
судом не встановлювався.
Не перевірялась судом і наявність у представника відповідача,
який діяв по довіреності, повноважень на визнання суми боргу,
яка визначена відповідачу позивачем.
Зазначене свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи, що виключає вірне застосування до спірних
правовідносин норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КП “Аптека 291” м. Горлівка задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.12.03 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.03.2004 у справі № 14/346 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.