ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 2-6/16615-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – Солощенко І.В. (дов. від 01.01.2004р.
б/н)
розглянувши матеріали ВДВС Київського районного управління
касаційної скарги юстиції м. Сімферополя
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.03.04
у справі № 2-6/16615-2003
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом ТОВ “Аграрно-торговельна фірма “Макон”
до ВДВС Київського районного управління
юстиції м. Сімферополя,
БАСФ “”Акциенгезельшафт”,
виробничо-торговельна фірма “Макон”
про звільнення майна з-під арешту
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.12.03 у справі № 2-6/16615-2003 позов задоволено.
Звільнено з-під арешту майно ВАТ “Аграрно-торговельна фірма
“Макон” із 315 найменувань на загальну суму 38786,9 грн., на яке
було накладено арешт, з тих підстав, що зазначене майно не
належить боржнику і в зв’язку з цим підлягає виключенню із акта
опису і арешту.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.03.04 рішення господарського суду першої інстанції
залишено без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі відділ Державної виконавчої служби
Київського районного управління юстиції м. Сімферополя просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій як
такі, що ухвалені з порушенням ст. 59 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, згідно зі змістом якої, на
погляд скаржника, він не може виступати відповідачем у справі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення представника відповідача в судовому засіданні,
перевіривши обставини справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з
наступного.
29.10.03 ВДВС Київського районного управління юстиції
м. Сімферополя в межах виконавчого провадження по примусовому
виконанню виконавчого листа апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 11.08.03 про стягнення з
виробничо-торговельної фірми “Макон” на користь BASF
“Aktiengesellschatt” 1842213,5 грн. по рішенню Міжнародного
комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті
України накладено арешт на товар, що знаходиться в магазині по
вул.Морозова,7 в м. Сімферополі. Про опис і накладення арешту на
товар складені акти опису і арешту майна серії АА № 128128 від
29.10.03 з додатком серії АА № 361625, серії АА № 361664, серії
АА № 361653, серії АА № 361651, а також акт опису і арешту майна
серії АА № 128126, серії АА № 128125, серії АА № 128127 і серії
АА № 128129.
Відповідно з ст.ст. 50-58 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
арешт може бути накладено тільки на
майно, яке належить боржнику.
Стаття 59 зазначеного Закону ( 606-14 ) (606-14)
надає право особі, яка
вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не
боржнику, звернутись до суду з позовом про визнання права
власності на майно та звільнення його з-під арешту.
Згідно довідки Сімферопольського МБТІ від 30.10.03 № 3093503
право власності на магазин № 22 по вул.Морозова,7 в
м. Сімферополі зареєстровано за ВАТ “Аграрно-торговельна фірма
“Макон” на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.02 (а.с.
43).
04.12.02 між ПТФ “Макон” (продавець) та ВАТ “Аграрно-торговельна
фірма “Макон” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу
магазину № 22, розташованого по вул.Морозова,7 в м. Сімферополі.
Згідно з актом приймання-передачі від 31.12.02 магазин і
обладнання, яке складається з трьох холодильних вітрин та
кондиціонера, передано ВАТ “АТФ “Макон”.
Відповідно з ст. 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності у
набувача по договору виникає з моменту передачі майна, якщо інше
не передбачено законом або договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що право власності на майно у
набувача виникає з моменту підписання договору.
Крім цього, в матеріалах справи наявний дозвіл № 2205, виданий
виконкомом Сімферопольської міськради ВАТ “АТФ “Макон” на право
розміщення об’єкта торгівлі – магазину продовольчих і
непродовольчих товарів по вул.Морозова,7 в м. Сімферополі та
ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і
тютюновими виробами, що також видана цьому підприємству (а.с.
40-42).
Зазначене свідчить про те, що ВАТ “АТФ “Макон”, а не ПТФ “Макон”
здійснює торгівлю в магазині по вул.Морозова,7 в м. Сімферополі.
Зазначені обставини встановлені судовими інстанціями.
Заперечення позивача проти арешту (опису) майна не пов’язані зі
спором про право власності на це майно, а стосуються порушень
вимог виконавчого провадження з боку Державної виконавчої служби
і тому їх слід розглядати за правилами ст. 1212 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає органи Державної виконавчої служби як
відповідачів у справі.
Викладене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
і процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.03.04 у справі № 2-6/16615-2003 залишити без зміни, а
касаційну скаргу – без задоволення.