ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 37/499
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Акціонерної енергопостачальної
судовому засіданні компанії “Київенерго”, м. Київ
касаційну скаргу
на постанову від 25.02.2004
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 37/499
господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерної енергопостачальної
компанії “Київенерго”, м. Київ
до Житлового управління “П” Дочірнього
підприємства по експлуатації та
ремонту житлового фонду та об’єктів
соціально-побутового призначення
“Е” АТ холдінгова компанія
“Київміськбуд”, м. Київ
про стягнення 2 617 530,01 грн.
В С Т А Н О В И В:
Акціонерна енергогенеруюча компанія “Київенерго” заявила позов
до Дочірнього підприємства “Е” Холдінгової компанії
Київміськбуд” про стягнення 2617530,01 грн. заборгованості за
спожиту протягом.05.2000 –.04.2003 років теплову енергію,
192766,69 грн. збитків від інфляції 95928,62 річних, 135919,54
грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.03 позов
задоволено частково. На користь АЕК “Київенерго” стягнуто
2125972,31 грн. заборгованості, 109331,73 грн. річних, у
стягненні збитків від інфляції відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.02.04 рішення місцевого суду змінено. На користь АЕК
“Київенерго” стягнуто 888665,00 боргу та судові витрати.
Змінюючи рішення суд послався на те, що сума боргу в розмірі
888665,58 грн. є заборгованістю мешканців будинків для
малосімейних громадян та гуртожитків.
Матеріалами справи встановлено, що орендарі сплачують надані
послуги з постачання теплової енергії вчасно, а відповідач в
даному випадку, передає послуги і здійснює адміністрування
комунальних послуг тільки щодо населення.
Заборгованість, сплати якої вимагає позивач, виникла не з вини
відповідача.
Позивач фактично отримує кошти за надану теплову енергію через
третю особу (ГІОЦ КМДА).
Зважаючи на те, що відповідач не користується грошовими коштами,
які не надійшли позивачу, то підстави для застосування вимог
ст. 214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні.
При цьому суд взяв до уваги Прикінцеві положення Закону України
“Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української
РСР” ( 1136-14 ) (1136-14)
від 08.10.99, згідно яких дія вказаного Закону
не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення
виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою
населенням комунальних послуг.
Оскаржуючи постанову Київського апеляційного господарського суду
Акціонерна компанія “Київенерго” просить її змінити, стягнути на
користь Компанії 2125972,31 грн. основного боргу за теплову
енергію, 109331,79 річних, 148162,68 грн. пені та судові
витрати, посилаючись на те, що судом при винесенні постанови не
застосовані вимоги ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких зобов'язання мають виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Крім того, судом неправильно застосовані положення статті 214
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцўнку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що договір за
№ 520054 від 30.04.99 укладено для постачання теплової енергії в
будинки для малосімейних та гуртожитки. Відповідач має договірні
відносини з надавачами комунальних послуг для населення,
зокрема, у даному випадку, для постачання теплової енергії в
будинки для малосімейних та гуртожитки, що знаходяться на
балансі ЖЕУ “П”.
Судами встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію
здійснюються безпосередньо мешканцями цих будинків на користь
позивача через Головний інформаційно-обчислювальний центр
Київської міської державної адміністрації.
Визначаючи суму заборгованості за спожиту теплову енергію суд
виходив з підтвердженої у тристоронньому порядку (ДП “Е”, АЕК
“Київенерго” та ГІОЦ КМДА) суми боргу мешканців будинків, що
складає 888665,58 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про
те, що до правовідносин, що склалися між позивачем та
відповідачем вимоги ст. 214 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
не застосовуються.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про внесення
змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
”
від 08.10.99 дія цього закону не поширюється на правовідносини,
що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання,
пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Вищий господарський суд вважає юридичну оцінку, дану апеляційним
судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.02.04 у справі № 37/499 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.