ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 28/195-03-4877
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Волковицька Н.О., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Р-ська
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 03.12.03
у справі господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Р-ськ
до ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - голова правління
від відповідача: не з'явились
ПОСТАНОВИВ:
Рішенням від 22.08.2003 господарського суду Одеської області
відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська №
0001782600/3, № 0001792600/3, № 0001802600/3 від 14.05.2003 та
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Р-ська №
0000132600/0 від 28.01.2003.
Постановою від 03.12.2003 Одеського апеляційного господарського
суду рішення від 22.08.2003 господарського суду Одеської області
скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові
повідомлення - рішення ДПІ у Н-ському районі м. Р-ська №
0001792600/3 та № 0001802600/3 від 14.05.2003. В іншій частині
позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Н-ському районі м.
Р-ська звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами
неправомірно застосовані норми матеріального та процесуального
права, зокрема, п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
п. 1.1 ст. 1, п. 2.10 ст. 2 Положення про ведення касових операцій
в національній валюті в України ( z0237-01 ) (z0237-01)
, ст.ст. 2, 8, 9
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Ч-ському районі № 0000132600/0 від 28.01.2003 про визначення
податкового зобов'язання земельного податку на суму 18 452 грн. і
штрафних санкцій на суму 8925,86 грн. та податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Н-ському районі (ДПІ у Ч-ському районі
реорганізована) № 0001782600/3, № 0001792600/3, № 0001802600/3 від
14.05.2003 про визначення податкового зобов'язання з податку на
додану вартість на суму 22 083 грн., штрафних санкцій на суму
4271,80 грн., штрафних санкцій на суму 20 000 грн. за
неоприбуткування готівки, податкового зобов'язання з прибуткового
податку з громадян на суму 7469,55 грн. та штрафних санкцій на
суму 14939,10 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку, або орендної плати.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, сплачують земельний податок.
Статтею 5 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що об'єктом плати
за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і земле користувач, у тому числі
орендар.
У відповідності до ст. 14 названого Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні
особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку
визначеному цим Законом ( 2535-12 ) (2535-12)
, за формою, встановленою
Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом
на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній
податковій інспекції.
Господарським судом встановлено, що позивач користується земельною
ділянкою, загальною площею 0,14 га, на якій розташована будівля,
за адресою: м. Р-ськ, площа Я-ська, 99, однак земельний податок за
2000-2002 роки не сплачував.
Доказів наявності пільг зі сплати цього податку, а також не
використання цієї земельної ділянки позивач господарським судам не
надав.
Отже, ДПІ у Ч-ському районі обґрунтовано визначила податкове
зобов'язання з земельного податку на суму 18 452 грн. та штрафних
санкцій на суму 8925,86 грн.
Відповідно до п. п. 7.3.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань з
продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше:
або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок
платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають
продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові
кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Господарським судом також встановлено, що позивач в квітні,
травні, червні, серпні, вересні 2002 року не включив до складу
податкових зобов'язань ПДВ на суму 22083 грн., з операцій за
договором купівлі-продажу від 23.04.2002, тому податкова служба
обґрунтовано визначила податкове зобов'язання з ПДВ на суму 22 083
грн.
Щодо порушення касової дисципліни, то Одеським апеляційним
господарським судом встановлено, що актом перевірки ДПІ у Ч-ському
районі від 24.12.2002 не встановлені фактичні обставини здійснення
касових операцій з порушенням Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання
готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку на суму
7469.55 грн. та штрафних санкцій на суму 14939,10 грн. здійснено
податковою службою, оскільки позивач в порушення п. 7.1 ст. 7. ст.
9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
в травні 2002 не утримав і не перерахував
прибутковий податок з доходів, пов'язаних з безоплатною передачею
Б.Б.Б. автомашини марки "Таврія-ЗАЗ-ХХХХ8", придбаної за рахунок
коштів підприємства.
Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
встановлено, що до сукупного
оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної
роботи, доходи за виконання трудових обов'язків, в тому числі за
сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також
інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і
соціальних благ у грошовій і натуральній формі.
Таким чином, операції з безоплатної передачі не є об'єктом
оподаткування.
Відповідно до ст. 9 названого Декрету ( 13-92 ) (13-92)
нарахування,
утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку
здійснюється підприємствами, які провадять виплати доходів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 03.12.2003 Одеського апеляційного господарського
суду зі справи № 28/195-03-4877 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О.Волковицька
Т.Ф. Костенко