ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 26/70
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Д" на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19
лютого 2004 року у справі № 26/70 за позовом прокурора
Бердянського району Запорізької області в інтересах держави,
органу уповноваженого на представництво інтересів держави:
структурного підрозділу Міністерства палива та енергетики України
відкритого акціонерного товариства "З" в особі Бердянського району
електричних мереж до приватного сільськогосподарського
підприємства "Агрофірма "Д" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року прокурор Бердянського району Запорізької області
в інтересах держави, органу уповноваженого на представництво
інтересів держави: структурного підрозділу Міністерства палива та
енергетики України відкритого акціонерного товариства "З" в особі
Бердянського району електричних мереж звернувся до господарського
суду Запорізької області з позовом до приватного
сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Д" про стягнення
заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 20852,76 грн.,
пені в розмірі 942,44 грн., посилаючись на невиконання
відповідачем умов договору № 54 від 12 квітня 2000 року щодо
оплати постановленої електроенергії.
Заявою від 19 серпня 2003 року позивач уточнив розмір суми
позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість
в сумі 17664,92 грн. та пеню в сумі 1053,04 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18 вересня
2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 5919,71 грн. основного боргу, 426,17 грн. пені,
63,46 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19
лютого 2004 року рішення місцевого суду змінено, позов задоволено,
стягнуто з відповідача на користь позивача 17664,92 грн. основного
боргу, 1053,04 грн. пені, 187,18 грн. державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суду
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване
судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на
відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково та приймаючи рішення про стягнення з
відповідача 5919,71 грн. основного боргу та 426,17 грн. пені,
місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість
відповідача у вказаному розмірі підтверджена матеріалами справи.
Проте вимоги щодо стягнення з останнього вартості недоврахованої
електроенергії, згідно актів про порушення Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
від 6 грудня 2001 року і 2
червня 2003 року, та пені в сумі 626,87 грн. задоволенню не
підлягають, оскільки відповідач не міг вчинити правопорушення,
зазначене в акті № 633892 від 6 грудня 2001 року, так як на момент
складання не споживав електроенергію. Відповідач не мав змоги
самостійно виявити пошкодження, зазначені в акті № 633892 від 6
грудня 2001 року і повідомити про нього позивача, що свідчить про
відсутність його вини у обезточенні фази "С".
Не доведена вина відповідача в порушеннях Правил користування
електричною енергією, які зазначені в актах № № 634834, 634835.
При розгляді апеляційної скарги судом другої інстанції
встановлено, що на об'єкті відповідача "ММ" був відсутній прилад
обліку електричної енергії, а на об'єкті "М" прилад обліку був
несправним, що зафіксовано відповідними актами від 6 грудня 2001
року.
Також 2 червня 2003 року було виявлено зрив пломби енергонагляду
із шафи обліку та відсутність обліку спожитої електроенергії
внаслідок обриву проводу вторинного ланцюга трансформатора струму
по фазі "А" та відсутності трансформатора струму по фазі "В" на
об'єктах відповідача.
Встановивши дані обставини, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що відповідальним за належний
технічний стан електроустановок та приладів обліку є відповідач.
Оскільки він не забезпечив умов для належного функціонування
вказаних пристроїв, своєчасно не виявив та не повідомив
електропостачальника про зазначені пошкодження згідно з вимогами
Правил користування електричною енергією, то суд другої інстанції
дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову в
повному обсязі.
Висновки апеляційного господарського суду відповідають фактичним
обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і
процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не
спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови
апеляційного суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства
"Агрофірма "Д" залишити без задоволення, а постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 19 лютого 2004 року у справі
№ 26/70 без змін.