ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 25/15а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Волковицька Н.О., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання Військового прокурора Н-ського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства
надзвичайних ситуацій України - органу
центральної влади, яке уповноважило і
передало право здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах військовій
частині Д-ХХ5 (далі: Військового прокурора
Н-ського гарнізону в інтересах держави в
особі Міністерства надзвичайних ситуацій
України)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 06.04.2004
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Військового прокурора Н-ського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства
надзвичайних ситуацій України
до ДПІ у Р-ському районі м. Н-ська
про визнання недійсним п. 1, п. 3 першої
податкової вимоги
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: А.А.А. - дов. № 2487 від 23.07.2004
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 27.02.2004 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним п.1 податкової вимоги
№ 1/22 від 23.01.2002, в частині попередження про перебування у
податковій заставі всіх активів, включаючи грошові кошти, рухоме і
нерухоме майно та цінні папери військової частини Д-ХХ5, винесеної
ДПІ у Р-ському районі м. Н-ська, а також п.3 першої податкової
вимоги № 1/22 від 23.01.2002, в частині застереження про вилучення
та реалізацію рухомого і нерухомого майна та цінних паперів
військової частини Д-ХХ5, винесеної ДПІ у Р-ському районі м.
Н-ська. У задоволенні вимог в частині покладення на відповідача
судових витрат відмовлено.
Постановою від 06.04.2004 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 27.02.2004 господарського суду Донецької області
скасовано.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що при прийнятті рішення місцевим
господарським судом не враховано положення ст. 1 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, який є спеціальним
законом про оподаткування. Апеляційна інстанція вважає, що у разі
конкуренції загальних і спеціальних норм, зокрема, Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та Закону України "Про
правовий режим майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з
оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами,
крім законів про оподаткування, норми спеціального закону.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду військовий прокурор Н-ського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства надзвичайних ситуацій
України звернувся у Вищий господарський суд України з касаційним
поданням і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом були
порушені норми матеріального права, зокрема, п.п.8.2.2 п.8.2 ст. 8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у
Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
, яка встановлює, що з моменту
надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за
військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу
військового майна і закріплюється за військовими частинами на
праві оперативного управління.
Виникнення податкової застави на майно військової частини, яке
знаходиться у неї на праві оперативного управління - неможливе.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційне подання задовольнити частково.
Предметом даного спору є перша податкова вимога ДПІ у Р-ському
районі м. Н-ська № 1/22 від 23.01.2002 на суму 6563,17 грн., в п.1
якої зазначено, що з 16.01.2002 всі активи військової частини
Д-ХХ5, включаючи кошти, рухоме та нерухоме майно та цінні папери,
перебувають у податковій заставі.
Пунктом 3 вищевказаної першої податкової вимоги, відповідач
застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу. надалі до
військової частини будуть застосовані, передбачені законодавством
такі заходи стягнення податкового боргу: стягнення коштів з
банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць
зберігання; вилучення та реалізація рухомого і нерухомого майна та
цінних паперів.
Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
встановлено, що Збройні Сили України можуть здійснювати
господарську діяльність згідно із законом.
Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за
військовими частинами, військовими навчальними закладами,
установами та організаціями Збройних Сил України, є державною
власністю, належить їм на праві оперативного управління та
звільняються від сплати усіх видів податків.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у
Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
військове майно закріпляється
за військовими частинами Збройних Сил України на праві
оперативного управління.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення
його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває
статусу військового майна. Військові частини використовують
закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та
функціональним призначенням.
У відповідності з п. 8.1 та п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з метою
захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків,
що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
З урахуванням положень цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової
застави поширюється на будь-які види активів платника податків,
які перебували в його власності (повному господарському віданні) у
день виникнення такого права, а також на будь-які активи, на які
платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту
погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Пунктом 11.1 ст. 11 даного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що у разі
коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній
власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені
цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий орган здійснює заходи щодо
продажу активів такого платника податків, які не входять до складу
цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної
діяльності платника податків.
Отже, господарськими судами не враховано, що норми Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є
спеціальним законом з питань оподаткування, прямо передбачають, що
в податковій заставі може бути тільки майно, яке належить платнику
податку на праві власності або знаходиться у його повному
господарському віданні.
Господарськими судами також не досліджено, яке майно військової
частини перебувало у податковій заставі, з урахуванням приписів
п.11.1 ст.11 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання задовольнити частково.
Постанову від 06.04.2004 Донецького апеляційного господарського
суду та рішення від 27.02.2004 господарського суду Донецької
області зі справи № 25/15 а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Головуючий, суддя В.Божок
Судді Н.Волковицька
Т.Костенко