ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 28.07.2004                                       Справа N 22/264

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                    головуючого Семчука В.В.,

                                Чабана  В.В.

                                Шульги  О.Ф.

розглянувши  у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу   державного     підприємства     "Придніпровська

                   залізниця"

на  рішення        господарського  суду  Дніпропетровської області

від                06  лютого 2004 р.

у справі           № 22/264

за позовом         Криворізького державного гірничо-металургійного

                   комбінату  "Криворіжсталь"   (далі  -  комбінат

                   "Криворіжсталь")

до                 1. Державного    підприємства   "Придніпровська

                      залізниця"    (далі   -  ДП  "Придніпровська

                      залізниця"),

                   2. Державного  підприємства  "Ровенькиантрацит"

                      (далі ДП  "Ровенькиантрацит")

про   стягнення  275,88 грн.

за участю представників сторін:

позивача           Н.Н.Ю.

відповідачів       1. Кітченков М.О.

                   2. Шидловська  О.А.

                           ВСТАНОВИВ :

Комбінат "Криворіжсталь"   звернувся   до   господарського    суду

Дніпропетровської  області  з  позовною  заявою  про  стягнення  з

відповідачів   -   ДП    "Придніпровська    залізниця"    та    ДП

"Ровенькиантрацит" вартості недостачі вугілля в сумі 275,88 грн.

Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від

06.02.2004 (суддя Пуппо Л.Д.) позов задоволено:  з відповідача, ДП

"Придніпровська   залізниця"   стягнуто  спірну  суму  на  користь

позивача, в позові до другого відповідача відмовлено.

Рішення мотивовано тим,  що комерційний  акт  не  містить  підпису

пройомоздавальника,  тому  позов  має  бути  задоволено за рахунок

залізниці.

У поданій касаційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця"  просить

рішення  суду  від  06.02.2004  скасувати,  у  позові до залізниці

відмовити,  посилаючись  на  те,  що  при  прийнятті  рішення  суд

неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши пояснення   представників  сторін,  обговоривши  доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  колегія  суддів

вважає,  що  касаційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

За залізничною  накладною  №  48947862  у  вагоні  №  65695801  ДП

"Ровенькиантрацит"     відвантажило     на     адресу    комбінату

"Криворіжсталь" антрацит.

При перевірці маси вантажу за вимогою вантажоодержувача на станції

призначення   було   виявлено  на  1600  кг  менше  вантажу  проти

зазначеної кількості у накладній, про що був складений комерційний

акт № АЭ 020572 /634 від 06.09.2003.

У комерційному  акті  зазначено,  що  ознак  втрати  і  викрадення

вантажу не було, навантаження рівномірне - нижче бортів на 100 мм,

люки і двері вагону зачинені, витікання вантажу нема.

Відповідно до п.10 Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
         комерційний

акт  підписує  начальник  станції  (його   заступник),   начальник

вантажного    району,    завідувач   вантажного   двору,   складу,

контейнерного  відділу,  контейнерного  майданчика,   сортувальної

платформи,  старший прийомоздавальник і прийомоздавальник станції,

а також одержувач, якщо він приймав участь у перевірці.

Згідно ст.  129 Статуту залізниць України  ( 457-98-п  ) (457-98-п)
            (далі

Статут)  обставини,  що  можуть  бути  підставою  для матеріальної

відповідальності залізниці вантажовідправника,  вантажоодержувача,

пасажирів   під   час   залізничного   перевезення,  засвідчуються

комерційними актами або  актами  загальної  форми,  які  складають

станції залізниць.

Комерційний акт № АЭ 020572/634 не підписаний прийомоздавальником.

Згідно ст.  127  Статуту  залізниць  ( 457-98-п ) (457-98-п)
         несе матеріальну

відповідальність за втрату,  недостачу,  псування або  пошкодження

прийнятого  до  перевезення  багажу,  вантажобагажу,  а  також  за

прострочення його доставки,  якщо не доведе,  що втрата,  нестача,

псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд врахував інститут допустимості

засобів доказування (ст.  34 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) згідно з яким обставини справи, що відповідно

до  законодавства  повинні  бути  підтверджені  певними   засобами

доказування,    не   можуть   підтверджуватись   іншими   засобами

доказування.  Чинним  законодавством,  що  регулює  відносини   за

договором  перевезення  вантажу  встановлений перелік документів -

доказів,  які  є   підставою   для   покладання   на   перевізника

відповідальності  за  втрату,  псування,  пошкодження  або нестачу

вантажу.

Залізниця не довела,  що нестача вантажу виникла не з її  вини,  а

тому  висновки  суду про задоволення позову за рахунок залізниці є

правомірним і відповідають матеріалам справи.

Приймаючи до уваги викладене та  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,

111-9,  111-11    Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу     державного    підприємства    "Придніпровська

залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського   суду  Дніпропетровської  області  від  06

лютого 2004 р. у справі № 22/264 залишити без зміни.

Головуючий суддя В.Семчук

Судді            В.Чабан

                 О.Шульга