ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 16/10
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М. - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.,
Львова Б.Ю., розглянувши матеріали касаційної скарги СВК "Ганичі"
на постанову від 25.02.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду та ухвалу від 09.12.2003 р. господарського
суду Закарпатської області у справі N 16/10 господарського суду
Закарпатської області за заявою УПФ України в Тячівському районі
до СВК "Ганичі" про банкрутство, арбітражний керуючий Немеш М.М.
за участю представників сторони: від СВК АПФ "Калини" -
Дзябко М.І., голова правління Куцин М.Д., В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Закарпатської області від
18.09.2003 р. у справі N 16/10 Сільськогосподарський виробничий
кооператив "Ганичі" (далі - СВК "Ганичі") визнано банкрутом та
відкрито ліквідаційну процедуру.
Сільськогосподарський виробничий кооператив - агропромислова
фірма "Калини" (далі - СВК АПФ "Калини") звернулася до
господарського суду Закарпатської області з заявою про визнання
нечинним рішення комітету кредиторів від 20.10.2003 р. щодо
зобов'язання ліквідатора СВК "Ганичі" включити до ліквідаційної
маси цегельний завод та кахельний цех в урочищі "Поди". Вимоги
заяви також полягають у виключенні з ліквідаційної маси СВК
"Ганичі" вказаного майна та зобов'язанні ліквідатора СВК "Ганичі"
завершити передачу цього майна і підписати акт прийому-передачі.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від
09.12.2003 р. (суддя Васьковський О.В.) заявлені СВК АПФ "Калини"
вимоги задоволені у повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 р. (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) ухвала господарського суду Закарпатської області від
09.12.2003 р. залишена без змін, а апеляційна скарга
СВК "Ганичі" - без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою, СВК "Ганичі"
звернулася з касаційної скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та
прийняти нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись
на порушення судами ст. ст. 4, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 6 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) усі види майнових активів (майно та
майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або
повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються
до складу ліквідаційної маси.
Частиною 3 зазначеної статті Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено,
що індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі
речових прав, крім права власності і повного господарського
відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним, якщо інше не
буде встановлено судом.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за
наслідками розгляду спору щодо розподілу майна КСП ім. Калинина
арбітражним судом Закарпатської області було прийнято рішення від
17.06.93 р. у справі N 15/1, згідно якого цегельний завод та
кахельний цех в урочищі "Поди" передано СВК АПФ "Калини"
відповідно до розподільчого балансу. Дане рішення набрало законної
сили та залишено без змін постановою Вищого арбітражного суду
України від 10.12.93 р., якою встановлено, що арбітражним судом
обґрунтовано задоволено позов, визнавши за підприємством,
правонаступником якого є СВК АПФ "Калини", право на цегельний
завод (одна піч) та кахельний цех в урочищі "Поди".
Таким чином, вказане майно не може бути включено до складу
ліквідаційної маси СВК "Ганичі".
В силу ч. 1 ст. 25 Закону ( 697-12 ) (697-12)
повноваження щодо
формування ліквідаційної маси належать ліквідатору боржника.
Отже, за своїм змістом заява СВК АПФ "Калини" в частині
неправомірності включення до ліквідаційної маси СВК "Ганичі" майна
є скаргою на дії ліквідатора у зв'язку з включенням майна, що
належить СВК АПФ "Калини", до ліквідаційної маси банкрута та
підлягає розгляду в межах справи про банкрутство СВК "Ганичі".
Доводи касаційної скарги про те, що вимоги заявника, які
стосуються захисту його права (ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), повинні
розглядатися у загальному позовному провадженні, а не у справі про
банкрутство, визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки
таке право на захист СВК АПФ "Калини" вже реалізовано і в
позовному проваджені судом підтверджено право власності СВК АПФ
"Калини" на вищезазначене майно та судове рішення містить
зобов'язання СВК "Ганичі" передати майно СВК АПФ "Калини", тому
немає необхідність у зверненні до суду з позовом про витребування
майна з чужого незаконного володіння.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення зборів
кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення
кредиторів і не може визнаватися господарським судом недійсним
(нечинним), оскільки за своєю правовою природою не є актом
юридичної особи, державного чи іншого органу.
Визнаючи рішення зборів комітету кредиторів нечинним,
господарський суд вийшов за межи наданих повноважень.
Питання щодо правомірності зборів (комітету) кредиторів та
легітимності прийнятих на них рішеннях слід вирішувати
господарському суду при прийнятті судових актів у справі про
банкрутство, надаючи таким рішенням правову оцінку відповідно до
вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та беручи їх до уваги, якщо вони не суперечать чинному
законодавству. Зокрема, під час розгляду клопотання комітету
кредиторів відносно переходу до наступної судової процедури,
ухвала за результатами розгляду якого може бути оскаржена.
При цьому, ці обставини мають зазначатися лише в
мотивувальній частині вказаного процесуального акта.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про
необхідність зміни прийнятих у справі судових рішень.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 25, 26 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СВК "Ганичі" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 25.02.2004 р. та ухвалу
господарського суду Закарпатської області від 09.12.2003 р. у
справі N 16/10 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.02.2004 р. у справі N 16/10 змінити, виклавши частину першу
резолютивної частини в наступній редакції:
"Ухвалу господарського суду Закарпатської області від
09.12.2003 р. у справі N 16/10 змінити. Скаргу СВК АПФ "Калини" на
дії ліквідатора СВК "Ганичі" Немеш М.М. задовольнити частково.
Виключити з ліквідаційної маси СВК "Ганичі" цегельний завод (одна
піч) та кахельний цех в урочищі "Поди". Зобов'язати ліквідатора
СВК "Ганичі" Немеш М.М. передати СВК АПФ "Калини" вказане майно.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення".
3. В решті постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.02.2004 р. у справі N 16/10 залишити без змін.