ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 28.07.2004                                       Справа N 14/159

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С., (головуючого)

        Вовка І.В.,

        Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні  в м.Києві

касаційну скаргу  Комунального підприємства по утриманню житлового

                  господарства H-ського району м.Києва

на  постанову     Київського апеляційного господарського суду  від

                  07.04.2004 року

у справі

за позовом        Приватного підприємства "YYY"

до                Комунального підприємства по утриманню житлового

                  господарства H-ського району м.Києва

про   стягнення суми

                            УСТАНОВИВ:

У жовтні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

м.Києва   з   позовною   заявою   до   відповідача  про  стягнення

заборгованості в сумі 23488,70 грн.,  пені в сумі 23302,08 грн. та

інфляційних  сум  50014  грн.,  посилаючись  на  те,  що  останній

неналежним чином виконав договірні зобов'язання з оплати за надані

послуги.   Одночасно   позивач  просив  визнати  причини  пропуску

позовної давності поважними.

Рішенням господарського суду м.Києва  від  27.02.2004  року  позов

задоволено частково,  і стягнуто з відповідача на користь позивача

заборгованість в сумі 23488 грн.  та інфляційні суми 1886,93 грн.,

а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

07.04.2004 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишене

без змін.

У касаційній   скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  неправильно

застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняті ним

рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи і прийняті в  ній

судові   рішення,   суд   вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає

задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається   із   матеріалів   справи,    між    позивачем    і

Житлово-експлуатаційною  дільницею  № 99 Комунального підприємства

житлового господарства  Ч-ського  району  м.Києва  (правонаступник

якого  Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства

H-ського району м.Києва) було укладено угоду №  2  від  27.06.1997

року,  за  умовами  якого  позивач  зобов'язався виконати роботу з

перевезення  твердих  побутових  відходів,  а  замовник  здійснити

передоплату до початку наступного місяця.

Згідно акта  звірки розрахунків від 10.07.2002 року заборгованість

відповідача складала 24924,70 грн.,  а за актом звірки розрахунків

від 23.12.2003 року заборгованість відповідача склала 23488 грн.

Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  про  стягнення  з

відповідача заборгованості,  пені та інфляційних сум у  зв'язку  з

неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати.

Приймаючи   рішення,  суд  в  порушення  вимог  ст.43  ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не з'ясував належним  чином  умови  спірної  угоди,  і

зокрема,   щодо  визначення  нею  строків  виконання  зобов'язання

замовником  з  оплати  за  виконані  роботи,  та  яким  чином   це

зобов'язання   виконувалося  фактично,  і  не  дослідив  обставини

пов'язані з наявністю додатків № 1,  складання яких  передбачалося

угодою.

При цьому  в  залежності  від  установленого  судом  не  було дано

зазначеним обставинам належної правової оцінки,  і,  зокрема, щодо

перебігу строку позовної давності.

Разом з цим, вирішуючи питання позовної давності, суд не  врахував

вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        

від  16.01.2003  року,  відповідно до якого правила ЦК України про

позовну давність застосовуються  до  позовів,  строк  пред'явлення

яких,  встановлений законодавством,  що діяло раніше,  не сплив до

набрання чинності цим кодексом, та помилково застосував зазначений

кодекс  до  правовідносин  позовної  давності у разі спливу строку

пред'явлення позову до набрання чинності цим кодексом.

До того ж,  висновки суду  щодо  строку  позовної  давності  мають

суперечливий  характер,  оскільки  з  одного  боку  суд  вказав на

переривання строку позовної давності, а з другого - визнав пропуск

строку позовної давності з поважної причини.

У той  же  час,  приймаючи  рішення судам обох інстанцій слід було

мати не увазі вимоги до судового  рішення  викладені  в  постанові

Пленуму  Верховного  Суду  України  від  29.12.1976 року № 11 "Про

судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        , оскільки оскаржені судові рішення

не відповідають цим вимогам.

За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення не можна

визнати  законними  й  обгрунтованими,  і  тому  вони   підлягають

скасуванню  з  передачею  справи  на  новий розгляд до суду першої

інстанції.

Під час  нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене

і вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -

111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства H-ського району м.Києва задовольнити частково.

Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від

07.04.2004  року  та  рішення  господарського  суду  м.Києва   від

27.02.2004 року скасувати,  і справу № 14/159  передати  на  новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В.Перепічай

Судді      І.Вовк

           П.Гончарук