ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 10/48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ “ДЗ” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 14.04.2004р. та на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2004р. у
справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу “С” до
ВАТ “ДЗ”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У січні 2004 р. Акціонерне товариство закритого типу “С” (далі
АТЗТ “С”) пред’явило в господарському суді позов до ВАТ “ДЗ” про
стягнення 1900926,46 грн. заборгованості по простим векселям
№ 65305329471423, № 65305329471424, № 65305329471425 та
243952,22 грн. відсотків річних по векселям, посилаючись на те,
що за угодою про цесію № 21/Ц від 27.10.2003р. він є законним
векселедержателем цих векселів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.02.2004р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 14.04.2004 р., з ВАТ “ДЗ”
було стягнуто 1900926,46 грн. заборгованості по векселям,
243952,22 грн. відсотків річних по векселям.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
14.04.2004 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.02.2004р. змінити, відмовивши в задоволенні
позовних вимог про стягнення 243952,22 грн. відсотків річних по
векселям та провести перерозподіл судових витрат по справі,
стягнувши на користь позивача 850 грн. судових витрат,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом, ВАТ “ДЗ” емітував 07.12.2000р. три простих
векселя на загальну суму 1900926,46 грн., зі строком платежу по
пред’явленню.
Вказані векселі було видано Науково-виробничому підприємству
“А”.
На вимогу останнього, у зв’язку з відмовою емітента їх оплатити,
приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального
округу 06.12.2001р. векселі опротестовано про неоплату.
Відповідно до ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
(далі – Уніфікований
закон) особа, у якої знаходиться переказний вексель, є його
законними держателем, якщо його право на вексель ґрунтується на
безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент
є бланковим.
До простого векселя застосовуються такі ж положення, які
застосовуються до переказного векселя.
З матеріалів справи видно, що ремітентом (першим
векселедержателем простих векселів - Науково-виробниче
підприємство “А”) вчинило на них бланковий індосамент, з
застереженням “сплатити наказу без обороту на мене”.
У подальшому, за договором цесії від 27.10.2003р. та актом
приймання-передачі від 27.10.2003р. ремітент передав вказані
векселі АТЗТ “С”.
Враховуючи наведене, а також те, що безперервність
індосаментного ряду за вказаними векселями порушено не було,
АТЗТ “С” (позивач по справі) є законним векселедержателем, спір
виник між ним і векселедателем, а тому суд правильно виходив з
вексельних правовідносин сторін по справі і, застосувавши
відповідні положення Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
,
обґрунтовано задовольнив позов.
Рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та
вимогам закону.
Підставно з цим рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують законності і
обґрунтованості ухвалених судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “ДЗ” залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
14.04.2004р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 19.02.2004р. без змін.