ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 02-2
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.,
Львова Б.Ю.
розглянувши Державного підприємства “Твел”, м. Київ
матеріали
касаційної скарги
на постанову від 07.10.2003р. Житомирського апеляційного
господарського суду
та ухвалу від 23.06.2003р. господарського суду
Вінницької області
у справі № 02-2 господарського суду Вінницької
області
за позовом Державного підприємства “Твел”, м. Київ
до Теплицької районної державної адміністрації,
смт. Теплик Вінницької області
третя особа ТОВ “Агрофірма “Удицький цукровий завод”,
с. Удич Вінницької області
про встановлення факту правонаступництва
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.06.2003р.
у справі № 02-2 (суддя Кожухар м. С.) в прийнятті позовної заяви
Державного підприємства “Твел” до Теплицької районної державної
адміністрації про встановлення факту правонаступництва ТОВ
“Агрофірма “Удицький цукровий завод” підприємства ВАТ “Удицький
цукровий завод” відмовлено.
При винесені ухвали суд першої інстанції, посилаючись на ст. 12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виходив з того, що встановлення факту
правонаступництва не є спором, який підлягає розгляду в
господарських судах.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
07.10.2003р. (судді: Пасічник С.С. - головуючий, Голубєва Г.К.,
Черпак Ю.К.) ухвала господарського суду Вінницької області від
23.06.2003р. залишена без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними ухвалою та постановою, Державне
підприємство “Твел” звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати
оскаржувані судові акти, а справу передати на новий розгляд по
суті до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на
порушення судом норм процесуального та матеріального права,
зокрема ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд порушує справи за позовними заявами підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Стаття 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що господарським
судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні,
зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших
підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, що виникають
при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про
встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на
послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до
законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших
спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших
органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів
Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань,
віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Виходячи з положень вищезазначених норм процесуального права,
вимога щодо встановлення факту правонаступництва не може бути
самостійним предметом позову у справі.
Також, встановлення факту правонаступництва не відноситься до
способів захисту цивільного права, передбачених ст. 6 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи заявника касаційної скарги, що даний спір підлягає
розгляду саме в господарських судах, оскільки пов’язаний з
захистом порушених прав та охоронюваних Законом інтересів в
процесі здійснення сторонами господарської діяльності,
визнаються необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що встановлення факту правонаступництва
відбувається під час з’ясування господарським судом фактичних
обставин справи та дійсних правовідносин сторін при розгляді та
вирішенні спору у позовному проваджені.
Отже, не має місця порушення судом норм ст. 4 ГПК, яка
встановлює заборону на відмову господарського суду у розгляді
справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи
відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.
Враховуючи наведене, вимога про встановлення факту
правонаступництва не підвідомча господарським судам, у зв’язку з
чим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, про відмову у прийняті такої позовної
заяви є правомірним.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при
винесені оскаржуваних судових рішень судами правильно
застосовані норми процесуального права, в зв’язку з чим підстави
для їх зміни або скасування відсутні.
На підставі вказаного та керуючись ст. 6 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 1, 4, 12, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Твел” на
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
07.10.2003р. та ухвалу господарського суду Вінницької області
від 23.06.2002р. у справі № 02-2 залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 07.10.2003р. та ухвалу господарського суду Вінницької
області від 23.06.2002р. у справі № 02-2 залишити без змін.