ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 9/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15.03.2004 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Дніпропетровського обласного комунального
підприємства "YYY"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ :
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення 58880820,05 грн., посилаючись на те, що останній
допустив споживання електричної енергії понад договірну величину
протягом 2003 року, чим порушив умови договору та вимоги
законодавства, за що повинен нести відповідальність на підставі
ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.11.2003 року в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов
задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір № 33-Ц від 01.01.2002 року, за умовами якого позивач
зобов'язався поставляти електричну енергію, а відповідач
зобов'язався оплачувати за спожиту електричну енергію.
До зазначеного договору з боку відповідача виникли розбіжності,
зокрема, до п.п. 4.5, 4.2, 5.1 і 7.1.6, які сторонами не були
врегульовані.
П.9.2 вказаного договору сторони передбачили, що з питань
неврегульованих цим договором вони керуються чинним
законодавством, і зокрема, Законом України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, Правилами користування електричною енергією
( z0417-96 ) (z0417-96)
.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк, відповідно до вказівок закону, договору.
За вимогами ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживачі (крім населення) у випадку споживання
електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий
період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці
фактично спожитої і договірної величини.
Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002
року №457 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної
енергії споживачам" ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
граничні величини споживання
електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як
договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою
енергопостачальною організацією та споживачем.
Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної
енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за
цей місяць величини її споживання.
У разі коригування для споживачів граничної величини споживання
електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної
величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична
величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення
коригування.
Проте, суд на зазначені вимоги норм матеріального права уваги не
звернув та виходячи з них, і з урахуванням умов договору,
фактичних дій сторін щодо виконання спірного договору, обставин
справи, пов'язаних із застосуванням відповідальності до споживача
електричної енергії не з'ясував та належної правової оцінки їм не
дав у прийнятих рішеннях.
Разом з цим, відмовляючи в позові за недоведеністю, суд одночасно
в частині позову відмовив і за пропуском строку позовної давності,
не врахувавши того, що в разі встановлення пропуску строку
позовної давності без поважної причини, суд у рішенні зазначає про
відмову в задоволенні позову з цих підстав, крім випадків, коли
позов не доведений.
До того ж, застосувавши до спірних правовідносин скорочений строк
позовної давності за ст. 72 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суд не навів такому висновку належного правового обґрунтування,
виходячи з правового змісту ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та ст. 72 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, і цей висновок зроблений без з'ясування правової
природи зазначеної відповідальності та без системного аналізу
ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Крім цього, вирішуючи спір, суду слід було мати на увазі вимоги до
судового рішення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
оскільки судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не
відповідають.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 17.11.2003 року скасувати, і справу № 9/240 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук