ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 N 8/210-2074
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Поляков Б.М.
суддів: Ткаченко Н.Г. Яценко О.В. (доповідач у справі)
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в м. Тернополі
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 року
у справі N 8/210-2074 господарського суду Тернопільської
області
за позовом ТОВ "Агротехпостач"
до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники сторін: від
позивача Калашник Н.Я. дов. N 3960 від 01.06.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
21.08.2003 р. (суддя Жук Г.А.) по справі N 8/210-2074 позов
задоволено. Визнано недійсним з моменту його прийняття рішення
управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі від
29.04.2003 року "Про застосування штрафних санкцій, донарахованих
сум зборів про порушення законодавства про сплату збору".
Рішення суду обґрунтовано, тим, що контролюючий орган в акті
перевірки відобразив, що позивач вчасно і повністю перерахував до
Пенсійного фонду збір (п. 3 акту) і за період перевірки з
урахуванням залишку на початок облікового періоду платник
перерахував до пенсійного фонду 63364 грн. 45 коп. збору,
61576 грн. 61 коп. належних до сплати і прострочена заборгованість
платника перед фондом становить 0,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, Управління Пенсійного фонду
України в м. Тернополі подало апеляційну скаргу, в якій просило
рішення господарського суду Тернопільської області від
21.08.2003 р. скасувати і в позові відмовити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 р. (судді: Бобеляк О.М.; Дубник О.П.; Орищин Г.В.) у
справі N 8/210-2074 апеляційна скарга залишена без задоволення, а
рішення господарського суду Тернопільської області від
21.08.2003 р. у справі N 8/210-2074 залишено без змін.
Не погоджуючись з цією постановою Управління Пенсійного фонду
України в м. Тернополі звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 р. у справі N 8/210-2074 та припинити провадження у
справі.
У судовому засіданні 07.07.2004 р. було оголошено перерву до
28.07.2004 р.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що управління
Пенсійного фонду України в м. Тернополі в акті перевірки
зазначило, що управлінням виявлено заниження сум зобов'язань у
поданих у звіті розрахунках зі сплати збору за лютий-жовтень
2002 року, що позивачем при заповнені місячних розрахунків зі
сплати збору на обов'язкове страхування у рядку 6 звіту
відображалися суми авансу, а не заробітної плати, як передбачено
методологічними рекомендаціями та листом Пенсійного фонду України
N 64/651 від 11.10.2002 року, хоча розрахунки платника по збору
проведено своєчасно і в повному обсязі. Однак, посилання на
нормативні акти, котрими передбачена вимога відображати у цьому
рядку весь отриманий фонд оплати праці в акті перевірки відсутні.
Згідно зі ст. 4 п. 4.2 підп. 4.2.2 підп. "б" Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, що при
нарахуванні штрафних санкцій, контролюючий орган зобов'язаний
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків, у разі якщо дані документальних перевірок результатів
діяльності платника податків свідчать про заниження суми його
податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.
Згідно акту перевірки (п. 3 акту), товариство вчасно і в
повній сумі перерахувало до Пенсійного фонду збір з врахуванням
залишку на початок облікового періоду 63364 грн. 45 коп., а
перевірене зобов'язання до сплати становить 61576 грн. 61 коп., що
доводить відсутність недоплати і наявність фактичної переплати по
внесках у пенсійний фонд у сумі 1787 грн. 84 коп.
За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду,
що лише заповнення товариством місячних звітів (рядок 6) з
порушенням методичних рекомендацій, що не призвело до сплати збору
в меншому обсязі, як визначено самим відповідачем в акті перевірки
не є підставою для застосування до товариства штрафних санкцій
відповідно до підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у розмірі 5% від суми
недоплати збору.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду
від 03.03.2004 р. у справі N 8/210-2074 не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
м. Тернополі на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 03.03.2004 р. у справі N 8/210-2074 залишити без
задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 р. у справі N 8/210-2074 залишити без змін.