ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.07.2004 Справа N 3/283
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому
будівництву "XXX" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.04.2004 року у справі № 3/283 за
позовом Української кооперативно-державної корпорації по
агропромисловому будівництву "XXX" до Відділу державної виконавчої
служби P-ського міського управління юстиції та Колективного
підприємства "YYY", третя особа - Товариство з обмеженою
відповідальністю "ZZZ"
про визнання недійсними акту опису та арешту майна, постанов
про арешт майна і звільнення майна з-під арешту,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Кіровоградської області з позовною заявою до відповідачів про
визнання недійсним акту опису та арешту майна, постанов про арешт
майна і звільнення майна з-під арешту, посилаючись на те, що
державною виконавчою службою під час здійснення виконавчого
провадження щодо КП "YYY" накладено арешт на майно, власником
якого він є.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнював
правове обґрунтування заявлених вимог.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
10.02.2004 року в позові відмовлено.
Доповідач -Вовк І.В.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального й процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та провадження в справі припинити на підставі
п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів та третьої особи до
суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду
Кіровоградської області від 25.07.2003 року у справі №2/233 в
порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно КП "YYY"
на суму 981 922, 40 грн., яке розташоване за адресою м. Р-ськ,
вул. Н-ська, 99.Зазначена ухвала суду першої інстанції не
оскаржувалась.ЇЇ виконання доручено Відділу державної виконавчої
служби P-ського міського управління юстиції.
27.08.2003 року державним виконавцем складено акт опису й арешту
зазначеного майна.
29.08.2003 року цим же державним виконавцем було прийнято
постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження
( 606-14 ) (606-14)
(в редакції, що діяла на час здійснення оскаржених дій)
державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового
виконання рішень, встановлених цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
,
неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Ст.55 наведеного Закону ( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що арешт
застосовується при виконанні ухвали суду про накладення арешту на
майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших
осіб.
Згідно з вимогами ст.59 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
особа, яка вважає,
що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,
може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і
про звільнення майна з-під арешту.
Судом першої інстанції встановлено, що державною виконавчою
службою були вжиті заходи щодо накладення арешту на майно боржника
відповідно до вимог законодавства.
Позивач доказів підтвердження його права на описане та арештоване
майно суду не надав і з позовом про визнання права на майно до
господарського суду не звертався.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного
висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про
відсутність правових підстав задоволення заявлених вимог та
обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного суду
відповідає вимогам закону та обставинам справи, і тому її
необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Української кооперативно-державної корпорації по
агропромисловому будівництву "XXX" залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук