ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 2-16/12696-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.12.2003р.
у справі № 2-16/12696-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Приватного підприємства Фірма “С”
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство Фірма “С” звернулося до Господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної
податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 18.04.2003р.
№ 0002632303/0, яким визначено податкове зобов’язання на суму
2700грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16-
23.09.2003р. у справі № 2-16/12696-03, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.12.2003р., позовні вимоги Приватного підприємства Фірма
“С” задоволено: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 18.04.2003р.
№ 0002632303/0, стягнуто з Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі на користь Приватного підприємства Фірми “С” витрати
по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн. та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі подала касаційну
скаргу, в якій просить ці судові рішення скасувати і відмовити
Приватному підприємству Фірмі “С” в позові. Свою вимогу Державна
податкова інспекція у м. Сімферополі мотивує тим, що апеляційним
господарським судом порушено норми матеріального права, а саме
ст.ст. 15, 17 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, ст.ст.
1, 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши заперечення
представника Приватного підприємства Фірма “С”, який з’явився в
господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши
правильність застосування місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що перевіркою позивача, крім
іншого, встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України
“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. За результатами перевірки відповідачем на
підставі п. п. “г” п. п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0002632303/0 від 18.04.2003р., яким
нараховано податкове зобов’язання з штрафної санкції у розмірі
2700грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без
ліцензії.
Згідно п. п. “г” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо згідно з законами з питань
оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого
податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Отже, як випливає з приписів даної правової норми, контролюючий
орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, якщо
законом з питань оподаткування передбачено, що контролюючий
орган є відповідальною за нарахування особою. Проте, як було
зазначено оспорюваним податковим повідомленням-рішенням
відповідачем до позивача застосовано штраф на підставі Закону
України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Згідно преамбули Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
цей Закон
визначає основні засади державної політики щодо регулювання
виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі
спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим
ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим
плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх
високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення
боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв
3 тютюнових виробів на території України. Отже, як випливає з
приписів вищезгаданої правової норми, Закон України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не є законом з питань оподаткування. За таких
обставин, відповідач, нарахувавши податкове зобов’язання з
підстав, передбачених п. п. “г”п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
порушив дану правову норму.
Відповідальність за порушення Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР
) встановлена ст. 17 цього Закону. Згідно ч. 4 ст. 17 Закону
України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
рішення про стягнення штрафів,
передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом,
який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим
виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-
сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними
напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої
влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Отже,
як випливає з приписів даної правової норми, у разі порушення
вищезгаданого Закону відповідним органом приймається рішення.
Проте, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, що
не передбачено даною правовою нормою. Отже, приймаючи оспорюване
податкове повідомлення-рішення відповідач порушив ч. 4 ст. 17
Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Як випливає з судових рішень, відповідач у оспорюваному
податковому повідомленні-рішенні визначив строк сплати
нарахованого податкового зобов’язання, яким він вважає штраф у
розмірі 2700грн.
Строки погашення податкового зобов’язання визначені п. 5.3 ст. 5
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
. Згідно ч. 2 п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 вищезгаданого
Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган
самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за
причинами, не пов'язаними із порушенням податкового
законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану
суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з
відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про
таке нарахування. Отже, як випливає із приписів даної правової
норми, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає
податкове зобов’язання з підстав визначених податковим
законодавством, то платник податків зобов’язаний сплатити його у
строки, визначені в законі з відповідного податку, а за
відсутності строків, визначених у законі з відповідного податку
– протягом тридцяти календарних днів. Проте, згідно ч. 5 ст. 17
Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у разі невиконання суб'єктом
підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині
третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення
суду. Оскільки, приписами вищезгаданої правової норми
встановлено правило щодо стягнення штрафу на підставі рішення
суду, а відповідачем визначено строк позивачу щодо сплати
нарахованого штрафу за правилами ст. 5 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, то відповідачем
при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення
порушено вищезгадані правові норми.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України. Оскільки відповідач діяв в
супереч ст. 17 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, то
відповідачем порушено також ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для
скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
залишити без задоволення, постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 03.12.2003р. у справі № 2-
16/12696-03 – без змін.