ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N Б26/171/00
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Організації орендарів орендного
судовому засіданні підприємства "Завод "Л"
касаційні скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.04.2004
р.
у справі № Б26/171/00
господарського суду Дніпропетровської області
за заявою Організації орендарів орендного
підприємства "Завод "Л"
до Закритого акціонерного товариства
"Завод "П"
про виключення з ліквідаційної маси
майна,
арбітражний керуючий Л-ек Д.П.
за участю представників від:
заявника
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
10.07.2003 у справі № Б26/171/00 була повернута без розгляду заява
організації орендарів орендного підприємства "Завод "Л" про
виключення із ліквідаційної маси банкрута майна, яке організація
вважає своєю власністю. Ухвала мотивована тим, що позивач не надав
доказів, які б підтверджували його вимоги.
За результатами розгляду апеляційної скарги організації орендарів
орендного підприємства "Завод "Л" на ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області 10.07.2003 у справі № Б26/171/00
Дніпропетровським апеляційним господарським судом була винесена
постанова від 26.04.04, якою оскаржувану ухвалу залишено без змін
по суті, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова
мотивована тим, що заяви про виключення майна з ліквідаційної маси
підприємства-банкрута не розглядаються судом в процедурі
банкрутства.
Не погоджуючись з зазначеними судовими актами ОООП "Завод "Л,
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області 10.07.2003 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.04.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами були невірно
застосовані норми матеріального права, а саме ст. 24 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, приписами якої встановлюється, що в
ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії
учасників ліквідаційної процедури.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, справа про
банкрутство Закритого акціонерного товариства "Завод "П" перебуває
на стадії ліквідації. Арбітражним керуючим у цій справі був
призначений Л-ек Д.П. , який і проводить ліквідацію. До
ліквідаційної маси банкрута було включене майно, яке на думку
позивача, не належить банкруту - Закритому акціонерному товариству
"Завод "П".
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, дії ліквідатора можуть бути оскаржені до
господарського суду власником майна (органом, уповноваженим
управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за
зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом
кредиторів; особою, яка посилаючись на свої права власника або
іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює
правомірність віднесення майнових активів, або коштів до
ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були оскаржені до
суду дії ліквідатора щодо включення спірного майна до
ліквідаційної маси банкрута. Вирішення цього питання тісно
пов'язане з питанням визнання права власності на майно, тому
судами були зроблені передчасні висновки, щодо того, що предметом
спору є визнання права власності на майно.
Крім того, п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від
18.11.1997 № 02-5/444 ( v_444800-97 ) (v_444800-97)
визнає іншими учасниками
провадження у справах про банкрутство санаторів, розпорядника
майна, сторін за угодами, про визнання яких недійсними подано
заяви, осіб, які відповідно до законодавства або установчих
документів суб'єкта банкрутства відповідають за його
зобов'язаннями, та осіб, які посилаючись на свої права власника
або іншу, передбачену законом чи договором підставу, оспорюють
правомірність віднесення майнових об'єктів чи коштів до
ліквідаційної маси.
Крім того, стаття 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
містить вичерпний перелік підстав залишення позову без
розгляду. Але там відсутня така підстава, як ненадання позивачем
доказів, які б підтверджували його вимоги. А отже в місцевого
господарського суду були відсутні підстави для повернення заяви
без розгляду. У випадку, якщо судом було встановлено, що наданих
доказів недостатньо для справедливого вирішення спору,
господарський суд був зобов'язаний витребувати документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, як це встановлено
приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ця обставина залишилася поза увагою апеляційного
суду, яки залишив оскаржувану ухвалу без змін по суті, пославшись
на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника, або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає
скарги на дії учасників ліквідаційної процедури. З аналізу
зазначеної норми випливає, що дії арбітражного керуючого можуть
були оскаржені до господарського суду в межах провадження у справі
про банкрутство.
Заяви про визнання недійсними угод щодо майна боржника і скарги на
дії ліквідаційних комісій чи ліквідаторів можуть бути розглянуті в
межах провадження у справі про банкрутство, оскільки ці заяви за
своєю суттю є заявами щодо розв'язання конкретного спірного
питання у провадженні справи про банкрутство. Тому заява
Організації орендарів орендного підприємства "Завод "Л" підлягає
розгляду в господарських судах в межах провадження у справі про
банкрутство.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Організації орендарів орендного підприємства
"Завод "Л" від 21.06.2004 № Б26/171/00 задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 10.07.2003
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.04.04 у справі № Б26/171/00 - скасувати та справу направити
до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по
суті.