ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 27.07.2004                                      Справа N А18/100
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
 
розглянувши
касаційну скаргу    ЗАТ "XXX"
 
на                  постанову    Дніпропетровського   апеляційного
                    господарського суду від 28.04.2004 року
 
у справі            № А18/100
 
за позовом          ЗАТ "XXX"
 
до                  ДП Державної госпрозрахункової установи "YYY",
                    ТОВ "ZZZ" та ЗАТ "QQQ",
 
третя особа         ТОВ "GGG"
 
про                 визнання   недійсним   протоколу   та договору
                    купівлі - продажу майна за конкурсом,
 
За участю представників сторін
 
від позивача А.А.А.  дов.  від 26.07.04р. № 37\04, Б.Б.Б. дов. від
08.01.04р. № 04-10\04,
 
від відповідача В.В.В.  дов. від 09.02.04р. № 04\04-д, Г.Г.Г. дов.
від 01.01.04р. № 1750
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
26.02.2004  року  (суддя  Петрова  В.І.) задоволено позовні вимоги
позивача про визнання недійсними протоколу та договору  купівлі  -
продажу майна за конкурсом,  а саме:  визнано недійсними зазначені
протокол і договір купівлі - продажу,  стягнуто  з  ЗАТ  "QQQ"  на
користь ТОВ "ZZZ" 2880000,20 грн. і на користь позивача відповідні
судові витрати. Крім того, додатковим рішенням від 02.03.2004 року
господарський  суд  Дніпропетровської області зобов'язав ТОВ "ZZZ"
повернути ЗАТ "QQQ" майно, придбане за договором купівлі - продажу
майна   за   конкурсом   №  308-1  від  07.10.2002  року.  Суд,  в
обгрунтування прийнятого рішення посилається на ст.  48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.04.2004  року   зазначене   рішення   суду першої  інстанції (з
урахуванням додаткового  рішення від 02.03.2004 року) скасовано на
підставі ст.  19 Конституції України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          та  ст.  19
Закону  України  "Про  відновлення  платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду,  позивач звернувся
з  касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить  скасувати   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від  28.04.2004  року  і  залишити  без змін
рішення  господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
26.02.2004  року  у  справі  №  А18\100,  посилаючись  на  невірне
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права,  а саме ст.  6 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
        ,
ст.  19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або   визнання  його  банкрутом"  ( 2343-12  ) (2343-12)
          і  ст.ст.  4,  43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
 
У відзивах на касаційну скаргу,  відповідачі,  а саме ДП Державної
госпрозрахункової  установи  "YYY",  ТОВ "ZZZ",  заперечують проти
доводів викладених в ній,  вважають їх безпідставними і такими, що
не  відповідають  нормам  чинного  законодавства  і  тому  просять
залишити  без  змін  постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від 28.04.2004 року,  а касаційну скаргу без
задоволення, виходячи з наступного.
 
У відповідності  до  приписів  ст.48  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
недійсними  визнаються угоди,  які не відповідають вимогам діючого
законодавства і в якій є порушення хоча б одною з  умов  дійсності
угоди. В разі визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний зазначити
в рішенні той нормативний акт, вимогам якого угода протирічить.
 
Як   видно   з   матеріалів   справи   ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області  від 07 червня 2000 була порушена справа
про  банкрутство  ЗАТ  "QQQ",  а   ухвалою   господарського   суду
Дніпропетровської  області  від  18.03.02  була  введена процедура
санації боржника.
 
Ухвалою суду від 21.06.-02.07.02  був  затверджений  план  санації
боржника  згідно  з  яким визнано за необхідне з метою відновлення
платоспроможності боржника продаж цілісного майнового комплексу на
засадах конкурсу.
 
У відповідності  з затвердженим планом санації відбулось засідання
комітету кредиторів  на  якому  було  затверджено  акт  експертної
оцінки,   укладання   договору   з   державним  органом  з  питань
банкрутства як з органом проведення конкурсу,  були  визначені  та
затверджені   умови   конкурсу   по  продажу  цілісного  майнового
комплексу, склад комісії та інше (протоколи №№ 8, 9).
 
XX.XX.2002р. в газеті  "Голос  України"  №  X1  було  опубліковане
оголошення,  у  якому  було зазначено про початкову ціну цілісного
майнового комплексу згідно з актом оцінки та організатори конкурсу
з  відповідною  адресою,  за якою можливо звернення стосовно даних
про умови конкурсу і складу цілісного майнового комплексу.
 
Як видно з матеріалів справи позивач направив заяву про  участь  у
конкурсі  02.09.2002,  тобто  скористався  інформацією,  наданою в
оголошенні,  але 13.09.2002 за власним бажанням відізвав зазначену
заяву.
 
17.09.2002 був складений протокол № 2 засідання конкурсної комісії
з продажу майна боржника, який був затверджений 20.09.2002 головою
регіонального  агентства  з питань банкрутства в Дніпропетровській
області.
 
Згідно з протоколом переможцем конкурсу був визнаний ТОВ "ZZZ",  з
яким був укладений договір № 308-1 від 07 жовтня 2002р.
 
У відповідності до приписів ст.19 Закону України "Про  відновлення
....  " ( 2343-12 ) (2343-12)
         продаж майна боржника недержавної власності як
цілісного майнового комплексу проводиться на відкритих торгах та у
відповідності з планом санації.
 
Наказом Міністерства  економіки  України  №  123  від  07.06.2001,
зареєстрованим   в   Мінюсті   України   22.06.01  за  №  536/5727
затверджено  Порядок   продажу   активів   у   рахунок   погашення
податкового  боргу  боржника в процедурі банкрутства ( z0536-01 ) (z0536-01)
        ,
яким визначено поняття  "  відкриті  торги".  У  відповідності  до
зазначеного  Порядку  ( z0536-01  ) (z0536-01)
          відкриті торги (тендер) - це
спосіб продажу активів платника податків, згідно з яким переможцем
визнається  учасник  торгів  за  підсумками  відкритого розгляду і
обговорення тендерних пропозицій.
 
Суд апеляційної   інстанції   вірно   зазначив,  що  судом  першої
інстанції  помилково  був  зроблений  висновок  про  продаж  майна
боржника не  на  відкритих  торгах,  оскільки  законодавством   не
заборонено  встановлювати такі умови конкурсу як те,  що учасником
конкурсу може бути тільки "місцевий платник податку".
 
Слід відзначити,  що позивач самостійно  та  добровільно  відізвав
заяву  на  участь  в конкурсі з продажу майна боржника,  хоча його
заява була прийнята конкурсною комісією  для  участі  в  відкритих
торгах.
 
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив,  що підстав для визнання
недійсним  протоколу  конкурсної  комісії  не  має,   оскільки   в
оголошенні   про   конкурс  на  продаж  майна  боржника  містилась
інформація стосовно адреси,  за якою можливо з'ясувати всі питання
про  умови конкурсу і потенційні покупці могли ознайомитись з нею.
Як  встановлено  судом  апеляційної  інстанції  доказів  обмеження
потенційних  покупців  стосовно  отримання інформації позивачем не
надано.
 
У відповідності до приписів ст.33 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          кожна
сторона  повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як
на підставу своїх вимог та заперечень.
 
Суд апеляційної  інстанції  встановив,  що  на  момент  проведення
конкурсу   в   бухгалтерській  звітності  банкрута  були  відсутні
будь-які дані,  які б підтверджували наявність в ТОВ  "ZZZ"  права
вимоги,    а   тому   твердження   позивача   стосовно   особистої
зацікавленості  організаторів  торгів  та  керуючого  санацією  не
грунтується  на  матеріалах  справи  і  крім  того суд апеляційної
інстанції вірно зазначив про те,  що  господарський  суд  не  може
доводити  наявність  корисного  мотиву у фізичних осіб в силу норм
господарського процесуального права.
 
Таким чином,  судом апеляційної інстанції надана оцінка  фактичним
обставинам  у справі,  доводам та запереченням сторін,  а висновки
суду відповідають нормам чинного законодавства.
 
За таких  обставин,  постанова   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від  28.04.2004  року якою скасовано рішення
суду першої інстанції у справі № А18\100 є  такою,  що  відповідає
фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для її
скасування не має.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" залишити без задоволення.
 
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від
28.04.2004 року залишити без змін.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Грек Б.М.