ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 37/34
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Дніпродзержинську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.01.2004
у справі N 37/34
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
аграрно-виробничого об'єднання "Новоолександрівське"
до ДПІ у м. Дніпродзержинську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача Гордієнко Т.А.
від відповідача Глущенко О.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.09.2003 р. (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено з тих підстав,
що позивач, як підприємство, що було утворене в 2000 році, не
підпадає під ознаки платника фіксованого сільськогосподарського
податку впродовж цього року, оскільки згідно частини першої ст. 2
Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) (320-14)
однією з таких ознак є перевищення суми, одержаної
сільськогосподарським підприємством від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за попередній звітний (податковий) рік п'ятидесят
відсотків загальної суми його валового доходу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.01.2004 року (судді Кузнецова І.Л., Білецька Л.М.,
Герасименко І.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ
у м. Дзержинську від 26.11.2002 р. N 0001102600/0/17495, від
29.12.2002 р. N 0001102600/1 та від 12.03.2003 р.
N 0000182600/3643 про визначення позивачу податкового зобов'язання
за платежем з податку на прибуток у сумі 97900,00 грн., в тому
числі 78300,00 грн. - основний платіж та 19.600,00 грн. - штрафні
санкції.
Висновок суду апеляційної інстанції обгрунтований тим, що
позивач, як орендар земель сільськогосподарського призначення та
виробник товарної сільськогосподарської продукції в 2000 році,
відповідно до частини третьої ст. 2 Закону України "Про фіксований
сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
правомірно був
зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського
податку та сплачував цей податок у зв'язку з чим донарахування
йому суми податкового зобов'язання за платежем з податку на
прибуток за перше півріччя 2000 року є безпідставним.
В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі просить
скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі
рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення
апеляційним господарським судом ст. 2 Закону України "Про
фіксований сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
.
В судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
22.07.2004 р. о 14 год. 45 хв., оголошувалась перерва до 12 год.
27.07.2004 р. Заслухавши представника відповідача, який підтримав
касаційну скаргу, та заперечення представника позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи
підтверджено, що 23.02.2000 р. виконавчим комітетом Дзержинської
міської ради було зареєстровано ТОВ аграрно-виробниче об'єднання
"Новоолександрівське" за видами діяльності по виробництву товарної
сільськогосподарської продукції (вирощування зернових, олійних та
кормових культур, м'ясне та молочне скотарство, свинарство,
круп'яна промисловість). Будучи землекористувачем на підставі
договорів оренди, позивач 31.03.2000 р. подав до ДПІ розрахунок
фіксованого сільськогосподарського податку та сплачував цей
податок впродовж 2000 року.
Факт виробництва позивачем товарної сільськогосподарської
продукції протягом зазначеного року підтверджується наявними у
справі звітними фінансовими і статистичними документами,
дослідженими судом апеляційної інстанції, в яких відображений
обсяг реалізації такої продукції
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований
сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) (320-14)
фіксований
сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється
протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці
земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок
сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів),
визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток
підприємств.
Частинами першою і третьою ст. 2 цього Закону ( 320-14 ) (320-14)
встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського
податку є сільськогосподарські підприємства різних
організаційно-правових форм, передбачених законами України,
селянські та інші господарства, які займаються виробництвом
(вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської
продукції, в яких сума, одержана від реалізації
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує
50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
До платників фіксованого сільськогосподарського податку
належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в
тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську
продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок,
переданих для ведення особистого підсобного господарства,
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських
будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а
також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.
За правилом підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
З огляду на наведене апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про відсутність законних підстав для
донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на
прибуток підприємств за перше півріччя 2000 року як платнику
фіксованого сільськогосподарського податку.
Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Дніпродзержинську залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.01.2004 р. - без змін.