ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 33/213-14/340
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу СФГ “З”
і додані до неї матеріали
на постанову від 15.04.2004 р.
Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 33/213-14/340
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Юр`ївський “А”
до СФГ “З”
третя особа Західно-Донбаська об`єднана ДПІ
в Дніпропетровській області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Юр’ївський “А” у серпні 2002 р. звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області із позовом до
Селянського (фермерського) господарства “З” (далі - СФГ “З”) про
визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції 1963 року) договору купівлі-продажу майна № 13 від
30.06.2000 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що спірний договір укладено
із порушенням вимог Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
та Указу Президента України “Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 р.
№ 167/98. На підтвердження цього позивач послався на те, що
майно не могло бути відчужене відповідачеві без згоди вищого
органу товариства та органу державної податкової служби,
оскільки рішення щодо відчуження цього майна прийнято не
уповноваженою на те особою, а саме майно перебувало у податковій
заставі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.10.2002 р. у справі № 33/213-14/340 в задоволенні позовних
вимог відмовлено з тієї підстави, що відповідач не був
повідомлений про заставу майна на момент укладення спірного
договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.01.2003р. у справі № 33/213-14/340 рішення у справі
скасовано, позов задоволено, договір купівлі-продажу майна № 13
від 30.06.2000 р. визнано недійсним. Цю постанову мотивовано
тим, що при укладенні договору купівлі-продажу мало місце
порушення приписів Указу Президента від 04.03.1998 р. № 167/98.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2003 р.
у зазначеній справі судові акти першої та апеляційної інстанцій
від 15.10.2002 р. та 14.01.2003 р. скасовано, а справу передано
на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області. Постанову мотивовано тим, що судами не залучено до
участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на
стороні позивача Західно-Донбаську об’єднану державну податкову
інспекцію та чітко не з’ясовано її позицію, яка видається
спірною, щодо повідомлення позивача про знаходження його майна в
податковій заставі.
Ухвалою від 14.10.2003 р. господарського суду Дніпропетровської
області залучено до участі у справі як третю особу
Західно-Донбаську об’єднану ДПІ.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач
доповнив свої позовні вимоги і просив суд визнати за ним право
власності на майно, передане відповідачеві за спірним договором,
та зобов’язати відповідача повернути йому це майно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2003 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апелцўйного господарського суду від 15.04.2004 р. у справі №
33/213-14/340 позов ВАТ “Юр’ївський “А” задоволено у повному
обсязі з мотивів невідповідності оспорюваного договору вимогам
Указу Президента від 04.03.1998 р. № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
.
У своїй касаційній скарзі СФГ “З” просить скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2003 р.,
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.04.2004 р. та прийняти нове рішення. Скаржник посилається
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при
прийняті оскаржуваних ними рішень положень Указів Президента
України від 04.03.1998 р. № 167/98, від 08.08.2002 р. і від
27.08.2002 р. щодо захисту майнових прав в аграрному секторі
економіки, норм ст. 49 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 145, 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції
1963 р.) та порушення вимог ст.ст. 32, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судове засідання відкладалося з 13.07.2004 р. на 27.07.2004 р. у
зв’язку із клопотанням представника позивача.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування Дніпропетровським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить
підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963 р.),
чинною на момент укладення оспорюваної угоди, недійсними можуть
визнаватись як угоди, що не відповідають вимогам закону, так і
угоди, що порушують вимоги інших нормативно-правових актів, у
тому числі Указів Президента.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторони
при укладенні договору купівлі-продажу майна № 13 від 30.06.2000
р. припустилися порушень ст.ст. 2, 5 Указу Президента “Про
заходи щодо відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 р.
№ 167/98 30.06.2000 р.
Положеннями ст. 2 Указу Президента від 04.03.1998 р. № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
передбачено, що з дня виникнення податкової
заборгованості все майно і майнові права платника податків
перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що
відповідно до закону не можуть бути предметом застави. Податкова
застава не потребує письмового оформлення. Орган державної
податкової служби у триденний строк від дня виникнення
податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного
платника податків про податкову заставу належного йому майна та
майнових прав.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Указу Президента ( 167/98 ) (167/98)
з
1.07.1998 року податкова застава рухомого майна підлягає
реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна. Для
реєстрації податкової застави рухомого майна орган державної
податкової служби звертається у п'ятиденний строк від дня
виникнення податкової застави до держателя Державного реєстру
застав рухомого майна з відповідною заявою.
На підставі ст. 5 вказаного нормативного акта відчуження майна
та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, може
здійснюватися лише за письмовою згодою органів державної
податкової служби за місцезнаходженням платника податків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 22.04.1998 року,
тобто до дати укладення оспорюваного договору, щодо усього майна
та майнових прав ВАТ “Юр’ївський “А” виникла податкова застава,
про що зроблено запис про заставу № 534-234 в Державному реєстрі
застав рухомого майна. Разом із тим, згідно з листами
Західно-Донбаської державної податкової інспекції від 20.12.2002
р. № 21255/10/24-022 та ВАТ “Юрі’ївський “А” від 28.10.1998 р.
№ 165 позивача 13.08.1998 року, тобто до дати укладення
оспорюваної угоди, було повідомлено про податкову заставу його
майна та майнових прав у зв’язку із наявністю у нього податкової
заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмової згоди на
продаж майна, яке перебувало у податковій заставі, позивачу не
надавалось, майно з податкової застави не виключалось.
Отже дії сторін по відчуженню майна, що було обтяжене податковою
заставою на дату укладення спірного договору, без отримання
попередньої згоди на це органа відповідної податкової служби не
відповідають вимогам чинного законодавства, а тому обгрунтовано
визнано недійсним із застосуванням ч. 2 ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963 р.) договір купівлі-продажу майна
№ 13 від 30.06.2000 р.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським
судом та господарським судом Дніпропетровської області фактичні
обставини справи встановлено на основі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “З”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.04.2004р. у справі № 33/213-14/340 залишити без
задоволення.
2. Постанову Дніпропетровської апеляційного господарського суду
від 15.04.2004 р. у справі № 33/213-14/340 залишити без змін.