ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.07.2004                                Справа N 25/42-04-1531
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого-судді   Плахотнюк С.О.,
суддів:             Панченко Н.П.,
                    Полякова Б.М.,
 
розглянувши         товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу    “Керамзит”
 
на постанову        від 07.04.2004 Одеського апеляційного
                    господарського суду
 
та ухвалу           від 11.03.2004 господарського суду Одеської
                    області
 
у справі            № 25/42-04-1531
 
за позовом          ВАТ “Одеський керамзитовий завод”
 
до                  ТОВ “Керамзит”
 
про   визнання мирової угоди недійсною та витребування майна з
чужого незаконного володіння,
 
за участю представників:
позивача – Бережного О.В.,
відповідача – Юсупової О.Є.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою  від  11.03.2004 господарського  суду  Одеської  області
(суддя  Малярчук І.А.) у справі № 25/42-04-1531 накладено  арешт
на  майно,  яке  отримало ТОВ “Керамзит” по  мировій  угоді  від
10.12.2003;   заборонено  органам  управління   ТОВ   “Керамзит”
приймати  рішення щодо реорганізації ТОВ “Керамзит”, передачі  в
якості внеску до статутного фонду інших господарських товариств,
підприємств та об’єднань підприємств майно та права користування
майном,  що  належить ТОВ “Керамзит”, відчуження  відповідно  до
цивільно-правових угод майна, що належить ТОВ “Керамзит”. Ухвала
мотивовано  тим, що так як предметом даного спору є витребування
майна  переданого  по  мировій угоді, то забезпечення  позову  є
необхідним засобом.
 
Постановою  від 07.04.2004 Одеського апеляційного господарського
суду (судова колегія у складі: головуючий-суддя Сидоренко м. В.,
судді  Таценко  Н.Б., Савицький Я.Ф.,) у справі №  25/42-04-1531
вказана ухвала залишена без змін.
 
Не   погоджуючись   з   постановою  від   07.04.2004   Одеського
апеляційного  господарського  суду  та  ухвалою  від  11.03.2004
господарського  суду Одеської області у справі №  25/42-04-1531,
ТОВ  “Керамзит”  подало  до Вищого господарського  суду  України
касаційну  скаргу, у якій просить скасувати зазначені ухвалу  та
постанову. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала  місцевого
господарського  суду  суперечить  п.  7  Роз’яснення  ВАСУ   від
23.08.1994  “Про деякі питання практики застосування заходів  до
забезпеченню позову”.
 
Заслухавши   доповідача,   представників   сторін,   перевіривши
правильність  застосування  норм  процесуального  права   судова
колегія  Вищого господарського суду України дійшла висновку,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Відповідно до п. 7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду  України
від  23.08.1994  №  02-5/611  із  змінами,  внесеними  згідно  з
рекомендацією  президії Вищого господарського суду  України  від
10.02.2004  №  04-5/212,  по позовах про  витребування  майна  в
ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд
повинен  чітко охарактеризувати ознаки, за якими  той  чи  інший
предмет   відрізняється  від  подібних.  Не  можна,   наприклад,
накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових  ознак
(Волга,  Лада, Москвич тощо), державного реєстраційного  номеру,
номеру  двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль  від
будь-якого автомобіля взагалі.
 
Таким  чином,  накладення  арешту  на  неозначене  майно,  що  і
вбачається  з  п. 1 резолютивної частини ухвали  від  11.03.2004
недопустиме.
 
Що  стосується  п. 2 резолютивної частини ухвали від  11.03.2004
господарського суду Одеської області щодо заборони  певних  дій,
то така заборона не стосується предмету даного спору.
 
Посилання судової колегії апеляційної інстанції на те,  що  “сам
факт  звернення  ТОВ  “Керамзит” з  необґрунтованою  апеляційною
скаргою  свідчить  про підставність вжиття  господарським  судом
засобів забезпечення позову” порушує право сторони на оскарження
в  установленому порядку ухвал суду, передбачене ст.ст. 22,  67,
91, 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
 
Таким  чином  ухвалу місцевого господарського суду та  постанову
господарського  суду  апеляційної  інстанції  не  можна  визнати
обґрунтованими  та  законними,  а  тому  ухвала  від  11.03.2004
господарського суду Одеської області та постанова від 07.04.2004
Одеського    апеляційного   господарського   суду    у    справі
№ 25/42-04-1531 підлягають скасуванню.
 
Керуючись   ст.ст.   111-5,  111-7,   111-9   –   111-13   Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу   ТОВ  “Керамзит”  на   постанову   Одеського
апеляційного  господарського  суду  від  07.04.2004  та   ухвалу
господарського  суду  Одеської області від 11.03.2004  у  справі
№ 25/42-04-1531 задовольнити.
 
Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
07.04.2004  та ухвалу господарського суду Одеської  області  від
11.03.2004 у справі № 25/42-04-1531 скасувати.
 
Справу № 25/42-04-1531 повернути до господарського суду Одеської
області.