ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 18/114
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу управління ПФУ в м. H-ськ
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.04.2004 року
у справі № 18/114
за позовом управління Пенсійного фонду України в м. H-ськ
до ТОВ інформаційно - технічне агентство безпеки
"XXX"
про стягнення 8534,05 грн.,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.03.2004 року (суддя Петрова В.І.) на користь позивача з
відповідача стягнуто недоїмку в сумі 5682,65 грн. та пеню в сумі
2851,14 грн. на підставі п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 4.1.4 п.
4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та положень
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№ 400\97-ВР від 26.06.97р. (зі змінами
і доповненнями).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2004 року
скасовано, у позовних вимогах відмовлено, оскільки відповідно до
п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у тому випадку, коли контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.04.2004 року, а рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 09.03.2004 року залишити без
змін, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом норм
матеріального і процесуального права, а саме ст. 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 2, п. 3 ст. 3, п. 1 ст. 6, п. 3
ст. 6 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, п. 2.3.1 ст. 2
Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій,
згідно наданого позивачу звіту про нарахування збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування за шість місяців 2001
року відповідачем заявлено прострочена заборгованість - недоїмка в
сумі 5682,65 грн. та залишок несплаченої пені в сумі 2851,40 грн.
Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову по справі,
посилається на те, що відповідно до п. 2.1.2 Закону України "Про
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами є
органи Пенсійного фонду України щодо збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, а згідно п. 2.3.1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні
виконавці у межах їх компетенції і тому Пенсійний Фонд України не
є органом стягнення.
Судова колегія не може погодитись з висновками господарських судів
попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають нормам чинного
законодавства, а тому прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції із змінами
та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків зобов'язаний сплатити
штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати.
Незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно із п.п. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, який
до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє
факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових
періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити
суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої
суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Однак, як видно з матеріалів справи, суд першої та апеляційної
інстанції не з'ясував, чи була спірна сума узгодженою, у
відповідності із зазначеними нормами закону, і чи сплинув термін
її сплати.
Господарські суди не дали оцінку тому факту, що на момент
звернення з позовом до суду набув чинності Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
але господарські суди не застосували його норми при прийнятті і
обгрунтуванні оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ст. 18 зазначеного закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, страхові
внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових
платежів, що складають систему оподаткування, а тому після
01.01.2004 року дія Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на правовідносини,
що виникають між платниками страхових внесків та органами
Пенсійного фонду України.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції не надана
оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним обставинам
справи, доводам та запереченням сторін, а висновки судів не
відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.04.2004 року та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 09.03.2004 року у справі №
18\114 не можна визнати такими, що відповідають фактичним
обставинам справи, вимогам закону, і тому підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, повно та
всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати оцінку зібраним
по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності
від встановленого та вимог закону, постановити законне і
обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління ПФУ в м. H-ськ задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 року та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 09.03.2004 року скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області
на новий розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.