ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 17/356д
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. (доповідач), Рибака В.В.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ЗАТ
"Діна"
на постанову від 12.03.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 17/356д
господарського суду Запорізької області
за позовом ВАТ "Трест "Луганськшахтопроходка"
до ЗАТ "Діна"
третя особа РБК "Зв'язок"
про визнання недійсним договору
В судовому засіданні взяв участь представники:
1. ЗАТ "Діна" - Барсук Олександр Матвійович - директор та
Антонов Олександр Михайлович (дов. від 20.05.2004)
2. ВАТ "Трест "Луганськшахтопроходка" - Стєксова Любов
Сергіївна (дов. N 13/768 від 20.07.2004)
3. РБК "Зв'язок" - Смірнова Юлія Вячеславівна (дов. N 7/3юр
від 09.01.2004)
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Трест "Луганськшахтопроходка"
у вересні 2003 р. звернулося в господарський суд Запорізької
області з позовом до закритого акціонерного товариства "Діна" про
визнання договору оренди з правом викупу бази відпочинку "Юний
рибак" від 27.12.1998 та договору від 01.06.2000 про внесення змін
та доповнень до договору від 27.12.1998 (фінансовий лізинг), які
підписані ВАТ "Трест "Луганськшахтопроходка" та ЗАТ "Діна",
недійсним на підставі ст.ст. 48, 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
До прийняття рішення РБК "Зв'язок" вступив у справу як третя
особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
09.12.2003 у справі N 17/356д у позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
12.03.2004 рішення господарського суду Запорізької області від
09.12.2003 у справі N 17/356д скасовано. Провадження у справі
припинено. Постанова мотивована тим, що оскільки сторонами у
справі не досягнуто згоди по всім істотним умовам договору
лізингу, тому відповідно до вимог ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
спірний договір є неукладеним, у зв'язку з чим провадження у
справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Закрите акціонерне товариство "Діна" у своїй касаційній
скарзі просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 12.03.2004 у справі N 17/356д та залишити
в силі рішення господарського суду Запорізької області від
09.12.2003 у цій справі. Скаржник вважає, що постанова від
12.03.2004 прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права та неправильним застосуванням норм
процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 10 Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, ч. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 2, 4-2, 4-3 ГПК України. Скаржник посилається на те, що
визнаючи відсутність ряду умов договору суд не врахував, що ці
умови є такими, що вже визначені діючим законодавством для певного
виду угод, незалежно від наміру сторін, які і зазначені в ст. 7
Закону України "Про лізинг", ст. 10 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
. Скаржник зауважує,
що вони обов'язкові внаслідок самого лише факту укладення
відповідного договору і не потребують подальшого узгодження
сторонами. Скаржник посилається на те, що суд повинен був
враховувати, що спір про право може мати місце і тоді, коли у
сторін за договором немає письмових доказів узгодження окремих
суттєвих умов, проте при цьому договір виконується тривалий час,
крім того враховувати (з огляду на основні позовні вимоги) як
відсутність окремої угоди впливає на порушене право позивача та
його захист. Скаржник зауважує, що якщо позивачем не доведене
право вимоги, то суд повинен відмовити у позові, а не визнавати
договір неукладеним і припиняти провадження у справі через
відсутність предмета спору. Скаржник посилається на те, що суд
апеляційної інстанції переглядаючи справу згідно зі ст.ст. 101, 99
ГПК України, розглядаючи справу по суті, повинен був виходити з
матеріально-правових вимог позивача до відповідача, проте суд не
врахував, що позовними вимогами було визнання недійсним як
договору оренди від 27.12.1998, так і договору лізинга від
01.06.2000. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції фактично
змінив позовні вимоги, визнав неукладеним тільки договір лізингу і
припинив провадження у справі.
Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не
врахував, що право власності на об'єкти, які є предметом
договорів, перейшло до РБК "Зв'язок", отже новим орендодавцем є
РБК "Зв'язок", до якого автоматично перейшли всі права та
обов'язки за укладеними договорами, що виключає можливість їх
порушення перед поданням позову до суду у позивача - ВАТ "Трест
"Луганськшахтопроходка".
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Запорізьким
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції повторно розглядаючи справу в
постанові від 12.03.2004 вказав, що ВАТ "Трест
"Луганськшахтопроходка" заявлено позов про визнання недійсним
договору оренди з правом викупу бази відпочинку "Юний рибак" від
27.12.1998 та договору про внесення змін та доповнень до договору
оренди з правом викупу бази відпочинку "Юний рибак" від
27.12.1998, однак в мотивувальній частині постанови суд дав оцінку
тільки одному договору, визнав, що договір не містить всіх
істотних умов договору лізингу і тому відповідно до вимог ст. 153
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
він є неукладеним і на підставі
п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у
справі, проте, вимога про визнання угоди неукладеною не може бути
предметом позову у справі, оскільки статтею 6 ЦК України не
встановлено відповідного способу захисту цивільного права. По суті
така вимога спрямована на встановлення факту, який має юридичне
значення, а не на поновлення порушеного права або захист
охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися
господарськими судами лише у разі вирішення спору про право
цивільне.
Предметом цього спору було визнання вищезазначених договорів
недійсними. Колегія суддів вважає, що господарськими судами
попередніх інстанцій не повністю з'ясовані всі обставини, які
мають значення для правильного вирішення господарського спору про
визнання договору недійсним.
При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій повинні
були перевірити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання
угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме:
відповідність змісту угоди вимогам закону; правоздатність сторін
за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій не
повністю з'ясували питання щодо наявності підстав для застосування
до спірних відносин положень ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх
інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були
всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з
повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України, відсутність якої
унеможливлює правильність застосування норм матеріального права
при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та
постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "Діна" на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 12.03.2004 у справі N 17/356д
господарського суду Запорізької області задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 12.03.2004 та рішення господарського суду Запорізької області
від 09.12.2003 у справі N 17/356д скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Запорізької області.