ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 4/430
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.,
розглянувши
касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Н-ську
на рішення господарського суду Кіровоградської
області від 09.02.2004 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.04.2004 року
у справі № 4/430
за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Н-ську
до ВАТ "XXX"
про про стягнення 34558,28 грн.,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача А.А.А. дов. від 26.07.04р. № 26\07
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
09.02.2004 року (суддя Деревінська Л.В.) в позові відмовлено на
підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 2.1.2, 2.1.3 Закону України
"Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року №
2181-ІІІ.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Кіровоградської області від 09.02.2004 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2004
року по справі № 4\430 та задовольнити позовну заяву управління
Пенсійного фонду України в м. Н-ську, посилаючись на невірне
застосування господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 2, п. 3 ст. 3, п. 1 ст. 6, п. 3 ст. 6
Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, п. 2.3.1 ст. 2 Закону
України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника відповідача,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідачем в порушення Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
від 26.06.1997 року
не сплачено до Пенсійного фонду збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування за період з 04.01.2002 року по 07.02.2002
року в сумі 34558,28 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій, мотивуючи свої рішення
посилаються на те, що відповідно до п. 2.1.2 Закону України "Про
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами є
органи Пенсійного фонду України щодо збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, а згідно п. 2.3.1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні
виконавці у межах їх компетенції і тому Пенсійний Фонд України не
є органом стягнення.
Судова колегія не може погодитись з висновками господарських судів
попередніх інстанцій, оскільки вони не відповідають нормам чинного
законодавства, а тому прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в редакції із змінами
та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків зобов'язаний сплатити
штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати.
Незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно із п.п. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, який
до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє
факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових
періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити
суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої
суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Однак, як видно з матеріалів справи, суд першої та апеляційної
інстанції не з'ясував, чи була спірна сума узгодженою, у
відповідності із зазначеними нормами закону, і чи сплинув термін
її сплати.
Господарські суди не дали оцінку тому факту, що на момент
звернення з позовом до суду набув чинності Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
але господарські суди не застосували його норми при прийнятті і
обгрунтуванні оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ст. 18 зазначеного закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, страхові
внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових
платежів, що складають систему оподаткування, а тому після
01.01.2004 року дія Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на правовідносини,
що виникають між платниками страхових внесків та органами
Пенсійного фонду України.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції не надана
оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним обставинам
справи, доводам та запереченням сторін, а висновки судів не
відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Кіровоградської
області від 09.02.2004 року та постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.04.2004 року у справі №
4\430 не можна визнати такими, що відповідають фактичним
обставинам справи, вимогам закону, а тому підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, повно та
всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати оцінку зібраним
по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності
від встановленого та вимог закону, постановити законне і
обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Н-ську
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2004
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.04.2004 року скасувати.
Справу передати до господарського суду Кіровоградської області на
новий розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.