ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.07.2004                              Справа N 17/5 д

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

             за  участю  повноважних  представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у             ТОВ "Торговельний будинок "ОП"

відкритому засіданні

касаційну  скаргу

на рішення                 від 5  лютого  2004  року

                           господарського суду Запорізької

                           області

та  постанову              від 15 квітня 2004 року Запорізького

                           апеляційного  господарського суду

у справі   за    позовом   ТОВ "Торговельний будинок "ОП"

до                         АТ  "НБ"

про                        визнання  недійсним  договору,

                       В С Т А Н О В И В :

В грудні 2003  року  ТОВ  "Торговельний  дім  "ОП"  звернулося  до

господарського  суду Запорізької області з позовом до АТ "Наш дім"

про  визнання  недійсним  договору  №  Т-24/03  купівлі-   продажу

векселів  від  27.06.2003 року,  посилаючись на те,  що зазначений

договір укладено з порушенням закону.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 5 лютого 2004

року,  залишеним  без  змін  постановою  Запорізького апеляційного

господарського суду від 15 квітня 2004 року, в позові відмовлено.

У касаційній  скарзі  позивач  просить  вказані   судові   рішення

скасувати,   як   прийняті   з  порушенням  норм  матеріального  і

процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її  задоволенні

відмовити,  оскільки  вважає,  що  господарськими судами порушення

закону не допущено.

Заслухавши пояснення   представників   відповідача,    перевіривши

матеріали  справи  та  на  підставі  встановлених  в ній фактичних

обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими

судами,   при   прийнятті   оскаржуваних   судових   рішень   норм

матеріального і процесуального права,  суд  вважає,  що  касаційна

скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, господарські суди виходили з

того,  що договір купівлі-продажу від імені ТОВ "Торговельний  дім

"ОП" укладено директором товариства,  в межах повноважень, наданих

йому Статутом товариства  та  Законом  України  "Про  господарські

товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
        .

Проте, з   вказаними   висновками  господарського  суду,  з  якими

погодилась апеляційна інстанція,  погодитись  не  можна,  оскільки

вони  є  хибними,  не  відповідають  матеріалам  справи та вимогам

закону, що регулює дані правовідносини.

Відповідно до  вимог  ст.  62  Закону  України  "Про  господарські

товариства"  ( 1576-12  ) (1576-12)
         директор вирішує всі питання діяльності

товариства,  за винятком тих, що належать до виключної компетенції

зборів  учасників;  директор  діє  від  імені  товариства в межах,

встановлених даним Законом та установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи,  зокрема, Статуту ТОВ "Торговий

дім  "ОП" п.  8.18 директор товариства укладає договори (угоди) на

суму,  яка не перевищує суму,  встановлену згідно п.  (к) ст.  8.3

Статуту товариства.

Відповідно до  п.  (к)  ст.  8.3  Статуту  до  компетенції  зборів

учасників відноситься визначення розмірів сум,  при досягненні або

перевищенні  яких умови окремих договорів (угод),  які укладаються

товариством, за поданням Директора, мають бути затверджені зборами

учасників, причому затвердження обов'язково повинно бути здійснено

до укладення таких договорів.

Згідно протоколу зборів учасників товариства від  10  червня  2003

року така сума визначена в 100000 грн.

З наведеного  вбачається,  що  повноваження  директора  в  частині

укладення договорів,  відповідно до п.  8.18 Статуту товариства, є

обмеженою згідно п. к ст. 8.3 Статуту товариства.

Розглядаючи даний   спір   та   приймаючи   рішення   по   справі,

господарський  суд  на  вказані  обставини  уваги  не  звернув,  з

достовірністю  їх  не з'ясував та не перевірив,  належної правової

оцінки  зазначеним  обставинам  не  дав,  що  визнати  законним  і

обґрунтованим не можна.

Посилання господарського суду на ті обставини,  що спірний договір

повинен бути затверджений зборами учасників, не відповідає Статуту

товариства, тому є необґрунтованим.

Апеляційна інстанція  на  зазначені  обставини  уваги не звернула.

Тому,  рішення господарських судів,  як прийняті з порушенням норм

матеріального  і  процесуального  права,  не можуть залишатись без

змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Рішення   господарського суду  Запорізької області від 5  лютого

2004 року та постанову  Запорізького  апеляційного  господарського

суду  від  15  квітня 2004 року скасувати,  частково задовольнивши

касаційну скаргу.

Справу передати  на   новий   розгляд   до   господарського   суду

Запорізької області в іншому складі суду.