ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.07.2004                              Справа N 12/523

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                          головуючого,

                          суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому  виробничого кооперативу "Т"

засіданні касаційну

скаргу

на постанову              від 1 квітня 2004 року

                          Запорізького апеляційного

                          господарського суду

у справі за позовом       виробничого кооперативу "Т"

до                        товариства з обмеженою

                          відповідальністю "Б"

про                       стягнення 56430 грн.,

                        В С Т А Н О В И В:

У вересні 2003  року  ВК  "Т"  звернувся  до  господарського  суду

Запорізької області з позовом до ТОВ "Б" про стягнення 56430 грн.,

посилаючись  на  те,  що  відповідач  не  виконав  умови  договору

поставки.

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 10 листопада

2003 року позов задоволено частково в сумі 7905,48 грн.

Постановою Запорізького апеляційного  господарського  суду  від  1

квітня 2004 року вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ВК "Т" просить постанову апеляційної інстанції

скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в  ній

фактичних   обставин   проаналізувавши  правильність  застосування

апеляційним  господарським  судом   при   прийнятті   оскаржуваної

постанови  норм матеріального і процесуального права,  суд вважає,

що  касаційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню  з  таких

підстав.

Приймаючи оскаржувану  постанову,  апеляційний  господарський  суд

виходив з  того,  що  оскільки  сторони  у  договорі  поставки  не

узгодили   таку  суттєву  умову  договору,  як  строки  здійснення

поставки,  тому зазначений договір слід вважати  неукладеним  і  в

позові ВК "Т" необхідно відмовити.

Проте, з  вказаними висновками апеляційної інстанції погодитися не

можна, оскільки вони є хибними.

Розглядаючи   даний   спір  та  приймаючи  постанову,   апеляційна

інстанція   не  звернула  увагу  на  ті  обставини,  що   хоча   в

зазначеному договорі строки поставки не визначені, проте сторонами

визначено строк дії договору з моменту його підписання до 3 грудня

2000  року,  тобто  визначено  межі  в  який  строк  повинна  бути

поставлена продукція. Тому, висновок апеляційної інстанції в тому,

що сторонами у договорі поставки не  встановлено  строки,  визнати

законним і обгрунтованим не можна.

Крім того,   судом   не  звернуто  уваги  на  те,  що  вимога  про

встановлення  факту  неукладення   договору   не   призводить   до

поновлення  порушених  прав.  Вона  не  може бути предметом спору.

Вимога  про  визнання  договору  неукладеним  є  нічим  іншим,  як

встановлення факту,  що має юридичне значення. Його встановлення є

елементом оцінки  фактичних  обставин  справи  та  обгрунтованості

вимог.

За   таких   обставин,  суд  вважає,  що  постанова    апеляційної

інстанції,   як  прийнята  з  порушенням   норм  матеріального   і

процесуального права,  не  може  залишатися  без  змін  і підлягає

скасуванню.

Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого  господарським

судом  рішення  у даній справі,  суд вважає,  що розглядаючи спір,

місцевий господарський суд з  достовірністю  не  з'ясував  дійсний

характер  правовідносин сторін,  що склався при укладенні договору

від 29.07.2000  року,  його  висновки  відносно  правової  природи

договору є хибними і потребують додаткової перевірки.

  Тому, рішення  місцевого  господарського  суду,  також,  не може

залишатись без змін і підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене  та  відповідно  до  вимог діючого законодавства вирішити

спір.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                       П О С Т А Н О В И В:

1. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду  від  1

квітня  2004  року  та  рішення  господарського  суду  Запорізької

області  від  10   листопада   2003   року   скасувати,   частково

задовольнивши касаційну скаргу.

2. Справу   передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду

Запорізької області в іншому складі суду.