ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2004 Справа N 2-24/823-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача), суддів,
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "К" на рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 22-26 січня 2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 року у справі за позовом Управління
житлово-комунального господарства м. Євпаторії до ВАТ "К" про
стягнення 300572 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення
300572 грн., в тому числі 275786 грн. заборгованості за технічне
обслуговування будинкових електромереж згідно договору від
01.01.2001 року та 24786 грн. пені.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22-26
січня 2004 року позов задоволено частково. З відповідача на
користь позивача стягнено 275416, 27 грн. основного боргу, 20656,
22 грн. пені, судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
10 березня 2004 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "К" просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, згідно умов договору від 1 січня 2001 року,
укладеного між сторонами у справі, позивач взяв на себе
зобов'язання по передачі електроенергії, яку поставляє відповідач
в квартири та інші приміщення житлового фонду і між ними до
електролічильника споживача та виконує комплекс робіт з технічного
обслуговування будинкових електромереж та електрообладнання,
згідно додатків до договору.
Відповідно до п. 3.2.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно
проводити розрахунки за виконані роботи по техобслуговуванню, в
тому числі за згодою сторін шляхом взаємозаліків за спожиту
позивачем електроенергію.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що, з
урахуванням виконаних позивачем зобов'язань за договором, сума
боргу відповідача за виконану позивачем роботу перед позивачем
становить 275416, 27 грн. і, тому, обгрунтовано стягнута з ВАТ
"К".
На підставі ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої
настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом
витребування.
Для зарахування досить заяви однієї сторони.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції,
29.08.2003 року позивача було визнано банкротом та відкрито
ліквідаційну процедуру.
Оскільки відповідачем не було надано суду доказів звернення до
відповідача з заявою до порушення провадження у справі про
банкрутство позивача, то апеляційним господарським судом
обгрунтовано визнані безпідставними посилання відповідача на
погашення його зобов'язань перед позивачем в порядку ст. 217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, вимоги
кредиторів можуть бути задоволені тільки в порядку встановленої
черговості, після задоволення вимог кредиторів попередньої черги.
Оскільки вимоги кредиторів попередніх черг не задоволені, то
доводи ВАТ "К" про погашення заборгованості за електроенергію в
порушення встановленої судом черговості є безпідставними. Крім
того, Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не
передбачено зарахування заборгованості за спожиту електроенергію.
Згідно ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня 2004
року) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або
договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в
разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в
разі простроченого виконання.
Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний
підтвердив, що, оскільки п. 4.2 договору від 01.01.2001 року
передбачена відповідальність замовника за недотримання строків
розрахунків за виконані роботи, то у рішенні суд вірно застосував
норми матеріального права і законно стягнув з відповідача 20656,
22 грн. пені, з урахуванням уточнених позивачем вимог, відмовивши
в решті позову.
За таких обставин судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22-26
січня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10 березня 2004 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ "К" - без задоволення.