ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 31/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Гірницької міжрайонної
судовому засіданні матеріали державної податкової інспекції
касаційної скарги м. Макіївки Донецької області
на постанову від 24.02.2004 року Донецького
апеляційного господарського
суду
у справі № 31
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Р"
до 1. Гірницької МДПІ м.
Макіївки Донецької області;
2. Відділення Державного
казначейства у м .Макіївці
Донецької області
про стягнення з Державного бюджету
України бюджетної
заборгованості з податку на
додану вартість у сумі 19511,00
грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 року, по справі № 31 позов
задоволено; стягнуто з коштів Державного бюджету України на
користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за червень, липень
2003 року в сумі 19511 грн.; стягнуто з відповідача-1 на користь
позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 195,11 грн. та
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн.
В касаційній скарзі Гірницька МДПІ м. Макіївки просить скасувати
ухвалені по справі судові акти, прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог ТОВ "Р" відмовити, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп.
7.7.1, пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 12 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 зазначає, що він є
тільки касовим виконавцем Державного бюджету України у частині
видатків та надходжень.
Позивач та відповідачі не реалізували своє процесуальне право на
участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Р", м. Донецьк, надав Гірницькій міжрайонній
Державній податковій інспекції м. Макіївки Донецької області
податкові декларації з податку на додану вартість за червень та
липень 2003 року в строки, встановлені діючим законодавством.
Сума від'ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає
відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів, за даними податкової
декларації за червень 2003 року становить 3 194 грн. 00 коп.; за
липень 2003 року становить 16 317 грн. 00 коп.
Строки відшкодування сум податку на додану вартість за зазначені
періоди на момент подання позовної заяви настали. Відшкодування
податку на додану вартість позивачу до теперішнього часу
податковим органом не здійснено.
Актом перевірки № 105/15-1 від 14.01.2004 р. підтверджено
відсутність порушень позивачем порядку нарахування та сплати до
бюджету податку на додану вартість та правильність заявленої до
відшкодування суми податку на додану вартість за червень та липень
2003 року.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР ( із подальшими
змінами і доповненнями ) передбачено, якщо за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості має право звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету.
Наданий до матеріалів справи акт звірки розрахунків від
22.12.2003р. свідчить про те, що сума податку на додану вартість
на день розгляду справи не відшкодована, проте підтверджено як
факт існування бюджетної заборгованості, так і заявлена сума, що
підлягає відшкодуванню.
Згідно п. 7 Положення про Державне казначейство ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995
р. № 590, відділення Державного казначейства за поданням державних
податкових інспекцій повертають за рахунок державного бюджету
зайво сплачені або стягнені податки, збори та обов'язкові платежі
та інші.
Згідно п. 4 Сумісного Наказу Державної податкової адміністрації
України та Державного казначейства України № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
від 21.05.2001р. "Про затвердження змін та доповнень до Порядку
відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованому у
Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. № 489/5680,
відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами
Державного казначейства України за висновками податкових органів
або за рішенням суду.
Податковий орган зобов'язаний надати висновок не пізніше ніж за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, встановленого чинним законодавством. На підставі цих
документів органи Державного казначейства перераховують кошти з
Державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні.
Відповідний висновок податкової інспекції на відшкодування податку
на додану вартість, який є предметом спору, до Відділу Державного
казначейства у м. Макіївці Донецької області не надходив,
внаслідок чого виник даний спір.
З огляду на викладене, суди правомірно визнали такими, що
підлягають задоволенню, позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Р", м. Донецьк, про стягнення з Державного
бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за податковими деклараціями за червень та липень 2003 р.
в сумі 19511 грн. 00 коп.
Колегія суддів вважає, що суди правомірно не прийняли до уваги
посилання першого відповідача на відсутність результатів
зустрічних перевірок постачальників до виробників продукції,
оскільки відсутність даних за перевірками не може бути підставою
для відмови у відшкодуванні бюджетної заборгованості, з огляду на
приписи пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким встановлено, що підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період.
Доводи касаційної скарги, що висновок суду апеляційної інстанції
суперечить ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, не свідчать про неправильне вирішення спору
в даній справі.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої бюджетної
заборгованості по ПДВ, що виникала за станом на 01.11.2003 року та
не відшкодована за станом на 01.01.2004р., здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років. Порядок випуску, обігу, погашення зазначених
облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску облігацій
внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість", затверджених
постановою КМ України від 25.12.2003 р. N 2014 ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
,
основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам
податку щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, яка утворилася на 1 листопада 2003р. і
не відшкодована до 1 січня 2004р., облігаціями внутрішньої
державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державної позики.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
облігації усіх видів (у тому числі й облігації
внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед підприємств
на добровільних засадах. Отже, оформлення простроченої бюджетної
заборгованості по ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики
здійснюється винятково на добровільній основі за бажанням платника
податку.
Згідно пункту 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни порядку оподаткування на додану
вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у цей Закон.
В статті 7 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
зазначено, що зміна податкових ставок і механізм справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на
відповідний рік.
Таким чином, передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
спосіб відшкодування ПДВ є
альтернативним нарівні із способами, встановленими ст. ст. 7, 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і
не позбавляє платника податку на отримання бюджетного
відшкодування відповідно до положень останнього із вказаних
законів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та
неправильного застосування в постанові суду апеляційної інстанції
норм матеріального права.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Гірницької МДПІ м. Макіївки Донецької області від
22.03.2004 року № 4158/10/10-013-3 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року у справі № 31
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 року у справі № 31 - без змін.