ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 29/10
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В., суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В., за участю представників сторін позивача:
Ігнатенко Г.Г. - дов. від 24.02.2003 р., Іванов В. В. - директор
(паспорт), відповідача: Назарова О.П. - дов. від 12.12.2003 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та
касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Спектр" у справі
N 29/10 господарського суду м. Києва на постанову від
03.12.2003 р. Київського апеляційного господарського суду за
позовом малого приватного підприємства "Спектр" до Державної
податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, відділення
Державного казначейства у Оболонському районі м. Києва про
стягнення 31451,71 грн.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 08.07.2004 р. до
22.07.2004 р. Мале приватне підприємство "Спектр" звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом про повернення з державного
бюджету зайво сплаченого протягом 2001-2002 рр. податку на
дивіденди.
Позов було мотивовано тим, що з грудня 1999 р. позивач є
платником єдиного податку за ставкою 6%. Відповідно до частини
першої статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
та статті 6 Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування
передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і
зборів сплатою єдиного податку.
Позивач посилається і на приписи пункту 1.29 статті 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
де
зазначено, що податок на дивіденди є різновидом податку на
прибуток, а згідно підпункту 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 цього
Закону платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму
нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету
податку на дивіденди, запровадженого підпунктом 7.8.2 цієї статті.
В процесі розгляду справи мале приватне підприємство "Спектр"
подало клопотання від 03.02.2003 р., в якому просило суд притягти
в якості другого відповідача у справі Управління Державного
казначейства у м. Києві та збільшило свої позовні вимоги і просило
суд визнати, що позивач, як суб'єкт господарювання, котрий
здійснює фінансовогосподарську діяльність на умовах сплати єдиного
податку, під час виплати дивідендів фізичним особам - засновникам
не повинен нараховувати та сплачувати податок на дивіденди і
утримувати прибутковий податок з громадян із сум виплачених
дивідендів, оскільки у сплаті єдиного податку сплачується як
податок на прибуток, так і податок на дивіденди. Визнати, що
окремо сплачений податок на дивіденди у 2001-2002 р. є зайво
сплаченим податком.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10 лютого 2003 р.
(суддя Усатенко І.В.) в задоволенні вимог про зобов'язання
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
повернути на рахунок позивача надміру сплачений податок на
дивіденди за 2001- 2002 р. в сумі 31451,71 грн. було відмовлено, в
решті позову провадження у справі припинено.
Клопотання про притягнення Управління Державного казначейства
у м. Києві в якості другого відповідача також було відхилено.
За апеляційною скаргою малого приватного підприємства
"Спектр" Київський апеляційний господарський суд
(судді Новіков М.М., Мартюк А.І., Мачульський Г.М.) переглянув
рішення господарського суду м. Києва та постановою від
09.04.2003 р. залишив його без змін, а скаргу без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від
26.06.2003 р. рішення господарського суду м. Києва від
10.02.2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.04.2003 р. у справі N 29/10 скасовано, а справу
направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційна інстанція зауважила на тому, що попередні судові
інстанції в порушення приписів статті 50 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
безпідставно не задовольнили клопотання
позивача щодо залучення в якості другого відповідача орган
Державного казначейства України.
Господарський суд м. Києва рішенням від 15.09.2003 р. у даній
справі (суддя Лосєв А. М.) позов задовольнив частково. Зобов'язано
Відділення Державного казначейства у Оболонському районі м. Києва
повернути малому приватному підприємству "Спектр" з Державного
бюджету України надміру сплачений податок на дивіденди в
сумі 31451,71 грн. В частині позовних вимог щодо визнання
податкових роз'яснень Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва такими, що суперечать законодавству
України та про визнання сплаченого податку на дивіденди у
2001-2002 рр. у сумі 31451,71 грн. зайво сплаченим податком
провадження припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з
апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського
суду, в якій просить рішення в частині припинення провадження у
справі скасувати та прийняти нове.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському
районі м. Києва, не погодившись з рішенням суду, звернувся з
апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині припинення
провадження у справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити
позивачу в позові.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. (судді Фролова Г.М., Шипко В.В., Полянський К.С.)
рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2003 р. у даній
справі залишено без змін. Апеляційні скарги Державної податкової
інспекції у Оболонському районі м. Києва та малого приватного
підприємства "Спектр" залишено без задоволення.
Рішення та постанова господарського суду вмотивовані тим, що
сплачений позивачем податок на дивіденди в сумі 31451,71 грн. є
надміру сплаченим податком. Надміру внесена до бюджету сума
податку на дивіденди не була повернута позивачу в десятиденний
термін з моменту одержання письмової заяви.
Провадження в частині позовних вимог позивача щодо визнання
податкових роз'яснень Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва такими, що суперечать законодавству
України та про визнання сплаченого податку на дивіденди у
2001-2002 рр. у сумі 31451,71 грн. зайво сплаченим податком
припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судові інстанції виходили з того, що спір про визнання
податкових роз'яснень Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва такими, що суперечать законодавству
України про норми і зміст єдиного податку та про визнання
сплаченого податку на дивіденди у 2001-2002 рр. у сумі
31451,71 грн. зайво сплаченим податком непідвідомчий господарським
судам України.
22.12.2003 р. Державна податкова інспекція у Оболонському
районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення господарського
суду м. Києва від 15.09.2003 р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р. скасувати як
такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права і прийняти
нове рішення, яким у позові МПП "Спектр" відмовити. ДПІ у
Оболонському районі м. Києва обґрунтовує касаційну скаргу тим, що
юридичні особи - платники єдиного податку, у разі виплати
дивідендів, повинні нараховувати та утримувати податок на
дивіденди в розмірі 30%. Крім того, відповідно до статті 5
(підпункту "т" пункту 1) Декрету Кабінету Міністрів України від
26.12.92 р. "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, до
сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянином в
період, за який здійснюється оподаткування прибутковим податком,
не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх
виплати відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. ДПІ в
касаційній скарзі також зазначає, що у разі неоподаткування сум
дивідендів, що нараховуються і виплачуються громадянам згідно з
пунктом 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", суми дивідендів включаються до сукупного
оподатковуваного доходу громадян в періоді, за який здійснюється
оподаткування прибутковим податком з громадян, а протягом
календарного року оподатковуються прибутковим податком в порядку,
залежно від того, за основним чи неосновним місцем роботи громадян
вони виплачуються.
29.12.2003 р. Приватне підприємство "Спектр" звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права та направити справу до
господарського суду м. Києва на розгляд позовних вимог позивача,
провадження яких припинено на підставі пункту 1 статті 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Касаційні доводи скаржника ґрунтуються на
тому, що податкові роз'яснення відповідача не відповідають діючому
законодавству України. Також скаржник посилається на постанову
ВГСУ у цій справі від 26.06.2003 р., і звертає увагу суду на те,
що "Виходячи із змісту роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, що підлягають до даних
правовідносин". Крім того, МПП "Спектр" зазначає, що
законодавством України передбачено узгодження податкового
зобов'язання за процедурою судового оскарження, а не тільки у
межах апеляційного узгодження.
Позивач скористався правом відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
м. Києва та постанові Київського апеляційного господарського суду
у даній справі, заслухавши представників сторін, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Під час розгляду справи, господарським судом м. Києва
встановлено та підтверджено при здійсненні апеляційного
провадження Київським апеляційним господарським судом наступне.
Позивач протягом 2000-2002 р. як суб'єкт малого
підприємництва перебував на спрощеній системі оподаткування та був
платником єдиного податку за ставкою 6%. В період з 24.01.2001 р.
по 25.07.2002 р. позивач сплатив податок на прибуток (дивіденди)
на загальну суму 31451,71 грн.
Листом N 107/н від 29.10.2002 р. позивач звернувся до
відповідача - Державної податкової інспекції у Оболонському районі
м. Києва з проханням на підставі статті 15.3.1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та статті 11 Закону
України "Про державну підтримку малого підприємництва"
( 2063-14 ) (2063-14)
, статті 6 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
надміру сплачений податок на дивіденди
за 2001-2002 рр. у сумі 31451,71 грн. перенести в рахунок
майбутніх платежів єдиного податку за особовим рахунком позивача.
З посиланням на лист N 15652/10/10-12 від 11.11.2002 р. ДПІ у
Оболонському районі м. Києва відмовила позивачеві в зарахуванні
цієї суми в рахунок майбутніх платежів.
11.11.2002 р. позивач листом N 117/н вдруге звернувся до ДПА
України і просив надміру сплачений податок на дивіденди за
2001-2002 рр. повернути на рахунок позивача в установі банку.
Зазначена заява також не була задоволена податковим органом (листи
N 4340/10/15-407 від 02.12.2002 р. та N 8291/6/17-0516 від
06.12.2002 р.).
Крім того, не була задоволена заява позивача і від
10.02.2003 р. N 24/н про повернення надміру сплаченого податку на
дивіденди в сумі 31451,71 грн. на рахунок позивача в установі
банку.
Підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
емітент
корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів
своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету
авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки,
встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на
суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої
виплати на суму такого податку.
Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що прибуток
платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності
окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта
оподаткування.
Відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, податки,
визначені статтею 13 цього Закону, а також податок на виплату
виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які
утримуються при виплаті доходів (прибутків), є видами податку на
прибуток і не вважаються нововведеними податками. Тобто, податок
на дивіденди є одним із видів податку на прибуток і не є
нововведеним податком.
У відповідності до Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого підприємництва -
юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування та
сплачує єдиний податок, не повинна сплачувати податок на прибуток.
А враховуючи те, що податок на дивіденди є видом податку на
прибуток, то відповідно платник єдиного податку не є платником
податку на дивіденди. Таким чином, судами попередніх інстанцій
правомірно встановлено, що сплачений позивачем податок на
дивіденди в сумі 31451,71 грн. є надміру сплаченим податком.
Згідно з пунктом 16.16 статті 16 "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
надміру внесені до бюджету суми
податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з
початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або
повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня
одержання письмової заяви такого платника податку.
Господарськими судами було встановлено, що надміру внесена до
бюджету сума податку на дивіденди не була повернута позивачу в
десятиденний термін з моменту одержання письмової заяви (лист від
10.02.2003 р. N 24/н) і, таким чином, строк для подання заяви на
повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових
платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених
податковими законами, позивачем не порушено.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський
облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та
за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були
помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Підпунктом 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство,
яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
31.07.95 р. N 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
, відділення Державного казначейства
у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням
державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного
бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та
обов'язкових платежів.
Відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів),
затвердженого наказом Державного казначейства України від
10.12.2002 р. N 226 ( z1000-02 ) (z1000-02)
та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 25.12.2002 р. за N 1000/7288, розробленого на
виконання статті 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та
відповідно до пунктів 1.2 та 1.4 Положення про Державне
казначейство, повернення платникам податків помилково та/або
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)
здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах
Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського
обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим
наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. N 119
( v0119506-00 ) (v0119506-00)
, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі
відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових,
митних та інших державних органів, яким відповідно до закону
надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових
платежів) та інших надходжень. Повернення платникам помилково
та/або надміру сплачених платежів здійснюється з того бюджету, до
якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який
підлягає поверненню. Якщо платіж, що повертається, був сплачений
до загального фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з
бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень
бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється
за рахунок інших податків (код класифікації доходів
бюджету 16030200) або інших надходжень (код класифікації доходів
бюджету 24060300) відповідного бюджету.
Щодо позовних вимог позивача про визнання податкових
роз'яснень відповідача такими, що суперечать законодавству України
про норми і зміст єдиного податку та про визнання сплаченого
податку на дивіденди у 2001-2002 рр. у сумі 31451,71 грн. зайво
сплаченим податком, то вони обґрунтовано припинені на підставі
пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки такий спір непідвідомчий господарським судам
України.
За приписами частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Цією статтею передбачено
право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлено
юридичні гарантії їх реалізації та надання можливості кожному
захищати свої права будь-яким незабороненим способом.
Право на звернення до господарського суду закріплено,
зокрема, в статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, де зазначено, що підприємства, установи, організації,
інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи
і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Зазначена стаття кореспондується з частиною першою статті 2 цього
Кодексу, де зазначено, що господарські суди порушують справи за
позовними заявами підприємств установ та організацій, які
звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та
охоронюваних законом інтересів.
Засоби захисту прав та охоронюваних законом інтересів
закріплюються нормами матеріального права, яке регулює спірні
правовідносини.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди,
предметом цього спору є вимога позивача про визнання податкових
роз'яснень відповідача такими, що суперечать законодавству України
про норми і зміст єдиного податку та про визнання сплаченого
податку на дивіденди у 2001-2002 рр. у сумі 31451,71 грн. зайво
сплаченим податком. Такими протиправними діями позивач вважав
направлення йому податковим органом листів від 11.11.2002 року
N 15652/10/10-12 та від 27.02.2003 року N 2725/10/10-12 про
відсутність підстав вважати податок на дивіденди в розмірі
31451,71 грн. надмірно сплаченим. Проте зазначене листування не
породило для позивача негативних наслідків, а відтак і не порушило
його прав, як платника податків. За таких обставин, суд першої та
апеляційної інстанції правомірно дійшли висновку, що заявлені
позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Проте, задовольняючи позов, господарський суд м. Києва абзац
другий резолютивної частини рішення виклав в такій редакції:
"Зобов'язати Відділення Державного казначейства України у
Оболонському районі м. Києва повернути малому приватному
підприємству "Спектр" з Державного бюджету України надміру
сплачений податок на дивіденди в сумі 31451,71 грн. (тридцять одна
тисяча чотириста п'ятдесят одна гривня сімдесят одна копійка).
Така редакція суперечить пункту 4 статті 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в розумінні якого при
задоволенні позову (повністю чи частково) суд приймає рішення про
стягнення грошових сум на користь позивача. Зазначеної помилки не
було виправлено і постановою Київського апеляційного
господарського суду від 03.12.2003 р.
З урахуванням викладеного, переглянуте рішення господарського
суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського
суду підлягає зміні.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 року у справі N 29/10 змінити. Абзац другий
резолютивної частини рішення від 15.09.2003 р. викласти в
наступній редакції: "Стягнути з державного бюджету на користь
малого приватного підприємства "Спектр" 31451,71 грн. податку на
прибуток".
В решті рішення та постанову залишити без змін (абзаци
перший, третій, четвертий, п'ятий).
Касаційні скарги залишити без задоволення.