Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 29/591
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Голосіївському районі міста Києва
касаційну скаргу
у справі № 29/591
на постанову від 04.02.2004 року.
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва
до Приватного підприємця П-ен Н.О.
про визнання суми податкового
зобов'язання
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва
звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до
приватного підприємця П-ен Н.О. про визнання суми податкового
зобов'язання, нарахованого за непрямими методами за основним
платежем - 2144428,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -
365679,39 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.09.2003 року порушив
провадження у справі, зобов'язавши позивача надати суду: оригінали
документів, копії яких додані до позовної заяви; банківські
реквізити відповідача; письмове нормативне обґрунтування позовних
вимог; допустимі докази в підтвердження позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2003 року у
справі № 29/591 зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду
про порушення провадження у справі, надавши зазначені в ухвалі
документи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2003 року
зобов'язано позивача уточнити позовні вимоги, відповідно до вимог
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, надати допустимі докази, що підтверджують відмову
платника податків узгодити суму податкового зобов'язання
відповідно до підпункту 19.3.6. пункту 19.3 статті 19 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
надати обґрунтований розрахунок суми податкового зобов'язання,
нарахованого з використанням непрямих методів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.11.2003 року. залишає
позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на те, що позивач без поважних причин не
подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для
вирішення спору.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва Київський апеляційний
господарський суд постановою від 04.02.2004 року ухвалу
господарського суду від 18.11.2003 року залишає без змін, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі міста Києва - без задоволення з посиланням на те, що
позивач вимоги ухвал господарського суду міста Києва не виконав,
витребувані документи суду не надав, поважних причин невиконання
вимог ухвал суду не повідомив, що є підставою для залишення ухвали
господарського суду міста Києва без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду Державна податкова інспекція звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від
18.11.2003 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 року, посилаючись на порушення
судами норм процесуального права. Касаційна скарга вмотивована
тим, що для проведення документальної перевірки підприємцем П-ен
Н.О. не було надано відповідних документів, які підтверджують
правомірність віднесення сум видатків до складу валових витрат і
це стало підставою для обчислення податкових зобов'язань з
застосуванням непрямих методів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та
відповідача, які брали участь у розгляді касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи і проаналізувавши правильність
застосування господарським судами першої та апеляційної інстанцій
норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів пункту 5 статті 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не
подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для
вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у
засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає
вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи без розгляду позов
про визнання суми податкового зобов'язання нарахованого за
непрямими методами, господарський суд виходив з того, що позивачем
без поважних причин не подано витребуваних ухвалою суду від
12.11.2003 року. документів, а саме допустимі докази в
підтвердження позовних вимог та розрахунок позову.
Проте, зазначені висновки зроблені без ретельної перевірки
залучених до справи матеріалів.
Залишення господарським судом міста Києва позову без розгляду на
підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнається помилковим, оскільки умовою
застосування зазначеної норми є неподання без поважних причин
витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для
вирішення спору по суті. Необхідні документи, які мають значення
для справи, були надані податковою інспекцією в суд. Розрахунок
позову міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва від 26.12.2002 року № 317/17-04,
а інші докази надані до суду з позовною заявою. Крім того позивач
в касаційній скарзі зауважує на тому, що оригінали документів,
копії яких додані до позовної заяви, а саме документи, які
свідчать про фінансово - господарську діяльність були викрадені
(довідка Залізничного РУГУ від 18.09.2001року. № 50/408), а відтак
надати їх оригінали в суд немає можливості. Що стосується вимоги
суду про необхідність надання нормативного обґрунтування позовних
вимог, то вони містяться в позовній заяві. Зокрема, обгрунтовуючи
своє право на визначення податкових зобов'язав за непрямими
методами позивач посилається на підпункт 4.3.1 пункту 4.3 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.а розмір здійсненого донарахування грунтується на
приписах статті 13, 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 7.4.5 пункту
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Беручи до уваги, що в порушення приписів Розділу ХІ Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, справа господарським
судом за наявними у справі доказами не роз глядалась, законність
та обґрунтованість заявлених позовних вимог не перевірялась,
колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва
від 18.11.2003 року та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 року у даній справі підлягають
скасуванню, а справа скеруванню до господарського суду міста Києва
для розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 статті 81, статтею
111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004 року у справі № 29/591 скасувати. Справу скерувати на
розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі міста Києва від 25.02.2004 року № 517/9/10-107
задовольнити.