ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 28/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у СДПІ по роботі з великими платниками
відкритому судовому податків у м. Дніпропетровську
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 11.02.2004 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 28
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "ДШ"
відкритого акціонерного товариства "ДШ",
м. Дніпропетровськ
до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську
про визнання недійсними податкових повідомлень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
03.10.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 11.02.2004 року у справі № 28
визнано недійсними податкові повідомлення СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 28.03.2003
року № 0000030813/0/6881 та від 16.04.2003 року
№ 0000030813/1/8656 до позивача про застосування та стягнення пені
за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності в розмірі 302315,28 грн.; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118
грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Дніпропетровську просить скасувати ухвалені по справі судові
акти, у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування
норм матеріального права, а саме: норм Законів України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
"Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 996-14 ) (996-14)
( 996-14 ) (996-14)
, статей
2, 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на протязі 2001-2002 років ТД "ДШ" здійсню
вало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контрактів,
укладених з підприємствами-нерезидентами "CZ VENA s.r.o" (м. Брно,
Чехія) та ЗАТ "Шиноторг" (м. Мінськ, Бєларусь). На виконання
укладених з зазначеними підприємствами експортних контрактів ТД
"ДШ" поставило : 19.10.2001р. в адресу ЗАТ "Ш" шини на суму
49710,26 доларів США та 02.01.2002р. в адресу "CV" продукцію на
загальну суму 33860 доларів США.
29.10.2001р. ТД "ДШ" уклало угоду з ЗАТ "Ш" про залік зустрічних
однорідних вимог, а 09.01.2002р. - аналогічну угоду з "CV".
Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не
заперечуються сторонами.
Суттю спору, що розглядається судом, є питання про те, чи було
проведено вказаний залік зустрічних вимог у відповідності до
приписів чинного законодавства, та чи припустимо проведення такого
заліку при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх судових інстанцій дана
правильна юридична оцінка обставинам справи з огляду на наступне.
Зовнішньоекономічна діяльність регулюється Законами України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 996-14 ) (996-14)
, "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та
Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
. Жоден з зазначених
нормативних актів не містить застережень проти застосування у
зовнішньоекономічній діяльності норм Цивільного Кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та інших нормативно-правових актів, що регулюють
господарську діяльність суб'єктів підприємництва, якщо ці акти не
суперечать спеціальному валютному законодавству.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 996-14 ) (996-14)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені
законами України. Статтею 14 названого Закону ( 996-14 ) (996-14)
суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності надано право самостійно визначати
форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих,
що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Таким чином, вірним є висновок судів про те, що здійснення
учасниками зовнішньоекономічної діяльності угод, що передбачені
ст. 217 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не суперечить чинному
законодавству. Тому, у випадках проведення заліку зустрічних вимог
в межах передбаченого ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
90 денного терміну,
відсутні підстави вважати, що резидентом порушені вимоги закону.
Судами встановлено, що всі дії, які пов'язанні з укладанням актів
заліку між позивачем та підприємствами-нерезидентами вчинено в
межах вищезазначеного строку, що унеможливлює застосування до
позивача санкцій, передбачених ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Ця
обставина підтверджується матеріалами справи, а саме - вантажними
митними деклараціями та угодами про залік зустрічних вимог, з яких
вбачається, що зазначені дії здійснено в межах 90 денного строку.
Таким чином, твердження скаржника про неприпустимість застосування
судами одночасно спеціального законодавства та норм Цивільного
Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не ґрунтується на законі і є помилковим.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську від 10.03.2004 року № 6733/10/08-06/1-13 на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року у справі № 28 залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року у справі № 28 - без змін.