Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 23/6
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
присутній
від позивача присутній
від відповідачів
розглянувши касаційну Мелітопольської об'єднаної державної
скаргу податкової інспекції
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду
від 24 грудня 2003 року
у справі № 23/6
господарського суду Заопрізької області
за позовом Мелітопольської об'єднаної
державної податкової інспекції
до Відкритого акціонерного товариства
"МЗ"
Приватного підприємства "КТ"
про визнання недійсною угоди
Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією у
лютому 2003 року заявлений позов про визнання недійсною угоди,
укладеної між Приватним підприємством "КТ" та Відкритим
акціонерним товариством "МЗ" про надання маркетингових послуг,
оформленої договором без номера від 01.03.2003 року, та стягнення
в доход державного бюджету 300000,00 грн. вартості маркетингових
послуг, наданих Приватним підприємством "КТ".
Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватне підприємство "КТ" за
юридичною адресою не знаходиться, звітність до Державної
податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька не
надавалася з моменту реєстрації.
24.04.2001 року рішенням господарського суду Донецької області
скасовано державну реєстрацію Приватного підприємства "КТ" за
неподання протягом року до органів податкової служби податкових
декларацій та бухгалтерської звітності. Наведене дало підстави
податковій службі звернутись з позовом про визнання недійсною
угоди, як такої, що укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області
рішенням від 09.04.2003 року у справі № 23/6 позов задовольнив
частково. Визнав недійсним на майбутнє договір без номера від
01.03.2003 року про надання маркетингових послуг. В іншій частині
позову відмовив. Судові витрати поклав на Приватне підприємство
"КТ". Рішення суду вмотивоване тим, що Відкрите акціонерне
товариство "МЗ" діяло добросовісно та відповідно до чинного
законодавства. Оскільки з самого змісту угоди випливає, що вона
може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається
недійсною і припиняється на майбутнє.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.12.2003 року рішення господарського суду Запорізької області
від 09.04.2003 року у даній справі залишено без змін з тих же
підстав.
Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду Запорізької області від
09.04.2003 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.12.2003 року скасувати як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального права і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Мелітопольська
об'єднана державна податкова інспекція наголошує на тому, що
оскаржувана угода була виконана відповідачем - Приватним
підприємством "КТ" 17.03.2000 року - дата виписки Приватним
підприємством "КТ" податкової накладної № 15 про надання
маркетингових послуг на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч.
податок на додану вартість - 50000,00 грн. В зв'язку з цим, угода,
оформлена договором без номера від 1 березня 2000 року про надання
маркетингових послуг, укладена між відповідачами, повинна бути
визнана недійсною з моменту її укладення. Крім того, на думку
скаржника ні суд першої, ні апеляційної інстанції не застосували
наслідки у вигляді стягнення в доход держави одержаного чи
належного за угодою сторонам, як передбачено статтею 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. В касаційній скарзі скаржник зазначає,
що господарський суд порушив вимоги частини 2 статті 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки в Постанові Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.12.2003 року по справі 23/6 невірно зазначено найменування
відповідача - 1 - замість Відкрите акціонерне товариство "МЗ" -
Відкрите акціонерне товариство "МЗ".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матері
ального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України, "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи
встановлено, що Приватне підприємство "КТ" зареєстроване без мети
здійснення фінансово-господарської діяльності; Приватне
підприємство "КТ" до податкової служби не звітувало, податки не
сплачувало з початку його створення, за юридичною адресою не
знаходиться; громадянка Б-ва О.І., якій були передані права і
обов'язки засновника, до ведення фінансово-господарської
діяльності відношення не мала; розрахунковий рахунок закрито за
заявою клієнта 21.10.1999 року Рішенням господарського суду
Донецької області від 24.04.2001 року державну реєстрацію
Приватного підприємства "КТ" скасовано за неподання протягом року
до органів державної податкової служби податкових декларацій та
бухгалтерської звітності.
За встановлених обставин, як правомірно зазначено попередніми
судовими інстанціями,договір про надання маркетингових послуг б/н
від 1 березня 2000 року між Відкритим акціонерним товариством "МЗ"
та Приватним підприємством "КТ" був укладений з боку останнього з
метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, суперечною
інтересам держави та суспільства, а тому правомірно у
відповідності з положеннями статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
визнаний судами першої та апеляційної інстанції
недійсним.
Проте, господарський суд при прийнятті рішення та апеляційний
господарський суд при здійсненні апеляційного провадження дійшли
помилкового висновку щодо визнання зазначеного договору недійсним
на майбутнє, оскільки згідно з вимогами частини 2 статті 59
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
дія угоди визнається
недійсною і припиняється на майбутнє лише в тому випадку, якщо з
самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на
майбутнє та відновити сторони в первісному положенні неможливо.
Крім того відповідно до вимог статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, та при наявності умислу у обох
сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї із сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави (статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
).
Зі змісту наведеної норми вбачається, що застосування передбачених
нею наслідків не ставиться в залежність від будьяких фактичних
обставин, а відтак, передбачає необхідність їх застосування судом.
Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9,статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2003
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.12.2003 року у справі № 23/6 господарського суду
Запорізької області скасувати, справу направити на новий розгляд
до господарського суду Запорізької області.
Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.