ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 справа N 23/139-03-4197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Приморському районі м. Одеси
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 23/139-03-4197
господарського суду господарського суду Одеської
області
за позовом ЗАТ "ОВК"
до ДПІ у Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.09.2003 У
справі № 23/139-03-4197, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси
від 26.05.2003 № 0000012400/0/688/2400/9115 визнано недійсним.
Стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь позивача
витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем вимог п. 8.3 ст.
8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181- ІІІ щодо обов'язкової
реєстрації податковим органом податкової застави в державному
реєстрі рухомого майна у зв'язку з чим активи позивача не
перебували у податковій заставі.
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003, рішення господарського суду Одеської області від
01.09.2003 у справі № 23/139-03-4197 та прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити, посилаючись на порушення господарським
судом апеляційної інстанції п.п. 8.2.2 п. 8.2, п. 8.3, п.п 8.6.1
п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Приморському районі м. Одеси було здійснено документальну
перевірку підприємства позивача з питання дотримання податкового
та валютного законодавства за період з 01.01.2000 по 01.01.2003,
за наслідками якої складено акт № 263/23-1/5886/03351378 від
21.05.2003, яким встановлено факт самостійного відчуження
позивачем активів, які перебували у податковій заставі, без
попередньої згоди ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що є
порушенням вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.
Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2003
№ 0000012400/0/688/2400/9115, яким на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 545
510, 23 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апелціiноє інстанцій виходили з того, що: по-перше, виникнення
права податкової застави на активи платника податків не свідчить
про знаходження цих активів у податковій заставі, оскільки
податкова застава виникає лише з дня її обов'язкової реєстрації
податковим органом у державному реєстрі застав рухомого майна;
по-друге, оскільки на час відчуження активів позивача податкова
застава не була ареєстрована в Державному реєстрі застав рухомого
майна, позивач не був зобов'язаний узгоджувати з податковим
органом операції по відчуженню активів.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права
та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з метою захисту інтересів бюджетних
споживачів активи платника податків, що має податковий борг,
передаються у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує
письмового оформлення.
Право податкової застави виникає у разі:
- неподання або несвоєчасного подання платником податків
податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за
останнім днем строку, встановленого законом про відповідний
податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової
декларації;
- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у
податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем
зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового
зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного
за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у
податковому повідомленні (п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Що стосується висновків господарських судів щодо непоширення
податкової застави на майно ВАТ "ОВК", яке було відчужено
позивачем у спірний період, у зв'язку з невнесенням останнього до
Державного реєстру застав рухомого майна, то слід зазначити, що
вони спростовуються нормами ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Зі змісту зазначеної
норми Закону випливає, що: по - перше, право податкової застави
виникає з дня, наступного за останнім днем строку сплати,
встановленого цим Законом, самостійно визначеної платником податку
суми податкового зобов'язання; або несплати у строки, встановлені
цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної
контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем
граничного строку такого погашення, визначеного в податковому
повідомленні; по - друге, реєстрація податкової застави в
державному реєстрі застав рухомого чи нерухомого майна
відбувається вже під час дії податкової застави, оскільки згідно з
п. 8.3 ст. 8 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий орган
зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у
відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої
податкової застави більш як десять календарних днів.
Однак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не досліджено
питання виникнення права податкової застави у зв'язку з несплатою
позивачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань у
розмірі 5 123 330, 97 грн., надіслання на адресу позивача першої
податкової вимоги від 11.10.2001 у зв'язку з несплатою узгодженої
суми податкового зобов'язання.
Дійшовши висновку про незнаходження активів позивача в податковій
заставі, господарські суди не дослідили операції з відчуження
спірного майна (зазначені в акті перевірки), в т.ч. не з'ясували
яке саме майно було відчужено, на яку суму, чи підпадають операції
по відчуженню спірного майна під ознаки п.п."а" п.п. 8.6.1 п. 8.6
ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, чи використовувалось це майно у підприємницькій
діяльності позивача тощо.
Вищенаведене свідчить про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами зроблено висновки при неповно встановлених
обставинах справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
перевірити всі обставини справи, доводи, на яких ґрунтуються
вимоги та заперечення сторін, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться у матеріалах справи, і в залежності від встановлених
обставин вирішити спір відповідно до вимог закону.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задовольнити
частково.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 та рішення господарського суду Одеської області від
01.09.2003 у справі № 23/139-03-4197, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.