ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 22-110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.
за участю представників сторін:
від позивача Кучерук А.В. (дов. № 38 від
31.12.2004р.);
від відповідача не з’явилися
розглянувши матеріали ВАТ “Державна холдінгова компанія
касаційної скарги “Павлоградвугілля”
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 18.11.2003
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004
у справі № 22/110
за позовом ДП “Придніпровська залізниця”
до ВАТ “Державна холдінгова компанія
“Павлоградвугілля” філіал “Шахта
“Западно-Донбаська”
про стягнення 54344,55 грн., в т.ч. збитки від інфляції та три
проценти річних
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 54344
грн. 55 коп. , які складають 52618 грн. 62 коп. збитків від
інфляції грошових коштів та 1727 грн. 93 коп. річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.11.03 у справі № 22/110 позов задоволено частково в сумі
54329 грн. 04 коп. , в т.ч. 52618,62 грн. збитки від інфляції
грошових коштів та 1710 грн. 42 коп. річних. Крім цього з
відповідача на користь позивача стягнуто 543,29 грн. витрат по
сплаті держмита та на користь ДП “Судовий інформаційний центр”
м. Львів 69 грн. за інформаційно-технічне обслуговування.
В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано підтвердженням матеріалами справи позовних
вимог та наявністю правових підстав для застосування ст. 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
до спірних правовідносин; наявністю
арифметичної помилки позивача при визначенні суми річних.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.02.04 зазначене рішення суду першої інстанції змінено та
викладено в наступній редакції.
“Стягнути з ВАТ “Державна холдінгова компанія “Павлоградвугілля”
на користь ДП “Придніпровська залізниця” збитки – 14418,36 грн.,
державне мито – 144,16 грн.; на користь ДП “Судовий
інформаційний центр” м. Львів – 18,28 грн.
Стягнути з ДП “Придніпровська залізниця на користь ВАТ “Державна
холдінгова компанія “Павлоградвугілля” державне мито за розгляд
апеляційної скарги – 199,71 грн.; на користь ДП “Судовий
інформаційний центр” м. Львів – 50,72 грн.
В іншій частині позову відмовити”.
Апеляційним судом встановлено, що господарським судом першої
інстанції при визначенні початку перебігу прострочення
відповідачем платежів за подані йому послуги не враховувався
зміст ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в тій частині, яка покладає
на боржника обов’язок по виконанню заявленої до нього вимоги по
сплаті боргу в семиденний строк, а обов’язку негайного виконання
відповідачем цих вимог позивачем не доведено. Наслідком цього є
завищення суми річних, які були стягнуті судом з відповідача.
Крім цього апеляційним судом відзначено, що суд першої інстанції
безпідставно погодився з нарахуванням позивачем інфляційних за
періоди прострочки платежів, які були меншими місяця, оскільки
індекс інфляції визначається помісячно.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
та постанову зазначених судових інстанцій як такі, що ухвалені
при неповному з’ясуванні обставин справи (наявності погодженої
сторонами форми розрахунків за надані послуги), заперечує факт
порушення ним грошових зобов’язань перед позивачем, що могло б
бути підставою для застосування до спірних правовідносин ст. 214
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; визначає правову природу річних як
неустойку що, на його погляд, зумовлювало застосування судовими
інстанціями ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при розгляді позову та
апеляційному провадженні у справі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника позивача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується, і це встановлено судовими
інстанціями, що на протязі.11.1999-.05.2000р. відповідач на
станції Ароматна Придніпровської залізниці здійснював вантажні
операції.
Договір на надання цих послуг сторонами не укладався.
На оплату цих послуг позивачем направлялись відповідачу платіжні
вимоги-доручення по кожній послузі, що надавалась позивачем.
Перелік їх наявний в позовній заяві та досліджувався апеляційної
інстанцією.
При таких обставинах колегія вважає правомірним визначеного
апеляційною інстанцією порядку застосування ст. 165 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
при визначенні початку перебігу прострочення
виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті
отриманих послуг.
Погоджується судова колегія і з висновком апеляційної інстанції
відносно того, що рівень інфляції визначається помісячно, а не
на кожну дату місяця, оскільки такий порядок визначений
Національним банком України.
Відповідно з ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлено інший розмір процентів.
Сплата інфляційних визначає стан реальної заборгованості
боржника на певний період, а річні є платою за користування
грошовими коштами, самостійним засобом захисту цивільних прав,
до якого застосовуються загальні строки позовної давності.
На підставі викладеного апеляційний суд вірно визначив правову
природу річних та інфляційних, вірно застосував до спірних
правовідносин норми матеріального права.
Викладене спростовує також доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.02.04 у справі № 22/110 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.