Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 21/795
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного
судовому засіданні в м. товариства "Д"
Києві
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 9 березня 2004 року
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Д"
до 1. Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору
і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА
України у м. Києві
2. Державного казначейства
України
про стягнення 45000 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача 1
від відповідача 2
Відкритим акціонерним товариством "Д" заявлений позов про
стягнення з Департаменту з питань адміністрування акцизного збору
і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА
України у м. Києві 45000 грн. надмірно перерахованих коштів -
платежів за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент сплати щорічних
платежів 27.05.2003 року ще не набрав чинності Закон України №
849-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 849-15 ) (849-15)
, яким змінювався розмір чергового
платежу за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями з 5000
грн. до 50000 грн..
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2003 р., ухваленим
суддею, у позові було відмовлено. Рішення суду вмотивоване
приписами статей 1, 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
відповідно до яких лише
ліцензія, оформлена у відповідності до вимог законодавства
засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження
певного виду господарської діяльності. Господарський суд,
посилаючись на приписи статті 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
встановив,
що періодичність здійснення платежів встановлюється законом та
підтверджується відомостями, зазначеними в ліцензії.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2004
до справи в якості співвідповідача залучене Державного
казначейства України. Київський апеляційний господарський суд
постановою від 09.03.2004 року апеляційну скаргу залишив без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2003
- без змін по суті. При цьому вніс зміни до мотивувальної частини
рішення. Постанова вмотивована тим, що позов заявлено до
неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у справі
мало бути відділення Державного Казначейства України.
Відкрите акціонерне товариство "Д" вважає, що судові акти
місцевого та апеляційного господарських судів прийняті з
порушенням матеріального та процесуального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення господарського суду м.
Києва від 16.12.03 та постанову Київського апеляційного
Господарського суду від 09.03.04 у справі, та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити. ВАТ "Д" посилаючись на положення
статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
наголошує на тому, що
закон не має зворотної сили, а тому судом неправомірно було
відмовлено в позові. При цьому заявник обґрунтовує касаційну
скаргу також невірним, на його думку, застосуванням статті 15
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Також в касаційній скарзі наголошується на
порушенні судом норм процесуального законодавства, зокрема
незаконне, на думку заявника, внесення змін до мотивувальної
частини рішення без зміни рішення в резолютивній частині.
Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за
виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у м. Києві
надіслав відзив на касаційну скаргу, де наголосив на відповідності
судових актів приписам законодавства.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді та
пояснення представників сторін, переглянув матеріали справи та
доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Ліцензування господарської діяльності пов'язаної з виробництвом та
обігом, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у
відповідності до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №
481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(із змінами та доповненнями), який визначає основні
засади державної політики в сфері ліцензування виробництва та
обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також
Положення "Про впорядкування видачі суб'єктам підприємницької
діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим,
коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та
тютюновими виробами" ( 500-99-п ) (500-99-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 500, яким
визначається порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі
алкогольними напоями.
У відповідності зі статтею 1 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, лише
ліцензія, оформлена у відповідності до вимог законодавства,
засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження
одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом
визначеного строку. Згідно статті 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, ліцензії
на оптову торгівлю алкогольними напоями вдаються терміном дії на 5
років, період оплати визначений - щорічно. Вартість цих ліцензій
визначена за один рік, а не за весь період дії. Отже, стаття 15
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
встановлює порядок внесення чергових
платежів за ліцензії, який є обов'язковим до виконання усіма
учасниками правовідносин що виникають при реалізації зазначеної
норми. Механізм реалізації статті 15 Закону України визначено
постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №
500 "Про впорядкування видачі суб'єктам підприємницької діяльності
ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним,
плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими
виробами" ( 500-99-п ) (500-99-п)
. Відповідно до пункту 16 Положення, плата
вноситься щороку, відмітка про внесення плати за ліцензію на
наступний період проставляється на оригіналі ліцензії на підставі
поданих документів, які підтверджують факт надходження до бюджету
грошових коштів, а без відмітки про внесення чергового платежу дія
ліцензії зупиняється. Дані про сплату вносяться до ліцензійної
бази даних, а також до Єдиного ліцензійного реєстру. На оригіналі
ліцензії та на її копії, яка зберігається у ліцензійній справі
суб'єкта підприємницької діяльності у Департаменті, проставляється
відмітка про сплату та подовження дії ліцензії.
Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України,
Державної податкової адміністрації України та Міністерства
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, строк чергової
річної сплати наступає через 12 місяців з дня її видачі. Відмітка
про внесення чергової плати ставиться на оригіналі ліцензії
органом, що її видав, за умови фактичного надходження встановленої
річної плати до відповідного бюджету. Ліцензія призупиняється
наступного дня після закінчення граничного терміну внесення плати
за ліцензії.
Судами було встановлено, що 23 червня 1999 року ВАТ "Д" одержало
від Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і
контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної
податкової адміністрації України ліцензію за № 00117 на право
оптової торгівлі алкогольними напоями терміном на п'ять років. У
ліцензії в графі "відмітки про поточні сплати за ліцензію" стоїть
запис - "сплачено за період з 23 червня 2002 року по 23 червня
2003 року". Черговий термін внесення плати настає 23 червня 2003
року. Суб'єкту підприємницької діяльності для продовження дії
ліцензії з 23 червня 2003року по 23 червня 2004 року необхідно
було внести плату відповідно до законодавства, яке діяло на момент
звернення до Департаменту про подовження дії ліцензії.
Закон України від 22.05.2003року № 849-ІV "Про внесення змін до
Закону України" "Про державний бюджет України на 2003рік"
( 849-15 ) (849-15)
та деяких інших законодавчих актів України", яким
змінено розмір чергового платежу за ліцензію на оптову торгівлю
алкогольними напоями та становить 50000грн., набрав чинності
06.06.2003року. На момент виникнення обов'язку сплати щорічного
платежу у позивача, була чинною нова редакція закону, яка
передбачала суму щорічного платежу за ліцензію у розмірі 50000,00
грн. Ця редакція не містила перехідних положень, які б виключали
спірні правовідносини із сфери дії нової редакції закону.
Той факт, що ВАТ "Д" відповідно до платіжного доручення № 1162 від
27.05.2003р., перерахувало черговий платіж за ліцензію в розмірі
5000грн. (тобто за чинним на той час законодавством) не звільняє
позивача від обов'язку сплачувати ліцензійні платежі відповідно до
того законодавства, яке є чинним на момент продовження дії
ліцензії, за умови недоведеності факту звернення позивача до
органу ліцензування з заявою продовження дії ліцензії до набрання
чинності Законом України від 22.05.2003року № 849-ІV "Про внесення
змін до Закону України" "Про державний бюджет України на 2003рік"
( 849-15 ) (849-15)
та деяких інших законодавчих актів України" та відмови
органу ліцензування продовжити термін дії ліцензії. Як було
встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до
Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю
за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у м.
Києві з заявою про продовження дії ліцензії 23.06.03, тобто після
набрання чинності Законом України від 22.05.2003року № 849-ІУ "Про
внесення змін до Закону України" "Про державний бюджет України на
2003рік" ( 849-15 ) (849-15)
та деяких інших законодавчих актів України", а
тому у органу ліцензування та у суду відсутні правові підстави
застосовувати до спірних правовідносин законодавство, що діяло на
момент проведення платежу за платіжним доручення № 1162 від
27.05.2003р.
А відтак не вбачається правових підстав для зміни рішення
господарського суду м. Києва від 16.12.03 та постанови Київського
апеляційного Господарського суду від 09.03.04 по суті. Разом з
тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне внести зміни до мотивувальної частини постанови та
залишити позов без задоволення саме з підстав, викладених в даній
постанові.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 16.12.03 та постанову
Київського апеляційного Господарського суду від 09.03.04 у справі
№ 21/795 залишити без змін. Касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Д" від 28.05.2004 № 293 залишити без
задоволення.