ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 17-6-35/02-9879
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні
скарги ВАТ “ЗП” та Суб’єкта підприємницької діяльності Ю-ого
Генадія Зельмановича на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 20.04.2004р. у справі за позовом
Суб’єкта підприємницької діяльності Ю-ого Генадія Зельмановича
до ВАТ “ЗП”, ТОВ “К”, Приватного підприємства “П”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників
ВАТ “ЗП” та ТОВ “К”, перевіривши матеріали справи, обговоривши
доводи касаційних скарг та відзиву СПД Ю-ого Г.З., суд
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003р. Суб’єкт підприємницької діяльності Ю-ий Генадій
Зельманович пред’явив в господарському суді позов до ВАТ “ЗП”
про стягнення 149944,30 грн. вартості переданих згідно договору
№ 37 від 03.10.1999р. на зберігання ВАТ “ЗП” 154569 кг.
соняшника, а також 74500 грн. адвокатських послуг.
В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та
деталізував обставини справи і останньою заявою від 24.03.2003р.
просив стягнути з відповідача 149944,30 грн. збитків, 118 грн.
витрат на ІТЗ судового процесу, 776,80 грн. вартості оплаченої
позивачем експертизи та 74500 грн. адвокатських послуг.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2003р.
було задоволення клопотання позивача та ВАТ “ЗП” і залучено до
участі у справі інших відповідачів на підставі ст. 24 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ТОВ “К” і Приватне підприємство “П”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2003р.,
позов було задоволено, з ВАТ “ЗП” на користь Суб’єкта
підприємницької діяльності Ю-ого Генадія Зельмановича стягнуто
149944,30 грн. збитків, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
У задоволенні позову до ТОВ “К” та Приватного підприємства “П”
було відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від
01.12.2003р. з ВАТ “ЗП” на користь Суб’єкта підприємницької
діяльності Ю-ого Генадія Зельмановича було стягнуто 776,80 грн.
вартості оплаченої позивачем експертизи.
ВАТ “ЗП” оскаржило вищевказані рішення в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.04.2004р. рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р. було змінено, позов задоволено частково, у
стягненні 74500 грн. витрат на послуги адвоката – відмовлено, в
іншій частині рішення та додаткове рішення від 01.12.2003р.
залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “ЗП” просить скасувати рішення
господарського суду Одеської області від 24.11.2003р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі Суб’єкт підприємницької діяльності Ю-ий
Генадўй Зельманович просить змінити постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 20.04.2004р., виключивши з
резолютивної частини посилання на часткове задоволення позову та
стягнувши з відповідача витрати на послуги адвоката, посилаючись
на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 21.07.2004р. на 22.07.2004р.
Касаційна скарга ВАТ “ЗП” задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на період
спірних правовідносин) зобов’язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акта планування, договору, а при відсутності таких
вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як достовірно встановлено судом і підтверджується матеріалами
справи, 03.10.1999р. між позивачем та ВАТ “ЗП” було укладено
договір № 37 про надання послуг по очищенню, сушінню, зберіганню
та завантаженню у транспортні засоби масляних культур.
Відповідно до умов п. 2.2.1 згадуваного договору, відповідач
зобов’язався приймати, підробляти, розміщувати та забезпечувати
зберігання товару замовника та здійснювати відвантаження за
письмовими заявками не пізніше ніж за 10 днів до початку
завантажувально-розвантажувальних робіт, а на підставі п. 2.2.3
цього договору виконавець (відповідач) зобов’язаний відшкодувати
замовнику вартість витраченої продукції, спричиненої з його,
виконавця, вини..
За цим договором позивачем було передано відповідачу насіння
соняшника, яке з вини останнього було втрачено, чим позивачу
було спричинено збитки.
Зазначене судом, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, встановлено на підставі зібраних доказів, зокрема,
висновків проведеної судової експертизи, яким суд в їх
сукупності дав належну оцінку і прийшов до підставного висновку
про задоволення позову.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної
інстанції.
Отже, ухвалені судові рішення в цій частині відповідають
матеріалам справи і вимогам закону.
Доводи касаційної скарги ВАТ “ЗП” не спростовують
обґрунтованості і законності судових рішень у вказаній частині.
Щодо касаційної скарги СПД Ю-ого Г.З. то вона підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати за послуги адвоката
пўдлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату
стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата
підтверджується відповідними фінансовими документами.
На підтвердження сплати послуг адвокату, позивач надав суду
квитанцію до прибуткового касового ордера № 15 від 15.10.2002 р.
Суд не прийняв його до уваги, виходячи з того, що згадувана
квитанція не є належним доказом, але у порушення ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ніяким чином це не обґрунтував.
Водночас, суд не дослідив і те, чи надавались послуги адвокатом
по даній справі за договором від 15.10.2002р. і в чому вони
полягали.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл витрат за послуги
адвоката, суду слід враховувати, виходячи з конкретних обставин
справи, зокрема, ціни позову, розумну необхідність цих витрат.
Апеляційний суд погоджуючись з висновками господарського суду
щодо вирішення питання адвокатських послуг, на зазначене теж
уваги не звернув.
Таким чином судові рішення в частині розподілу судових витрат,
що стосуються адвокатських послуг, визнати обґрунтованими не
можна, а тому в цій частині вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “ЗП” залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності Ю-ого
Генадія Зельмановича задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.04.2004р. та рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р. в частині вирішення питання адвокатських послуг
скасувати, і справу в цій частині направити на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті вказані судові рішення залишити без змін, поновивши
виконання рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р.