ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
МЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 17-6-34/02-3358
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача),
суддів
за участю повноважних
представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Приватного підприємця М-ої Т.В.
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на ухвалу від 30 березня 2004 року
господарського суду Одеської
області
у справі за позовом Приватного підприємця М-ої Т.В.
до ДП Магазин "М" ВАТ "ТФ"Н", ВАТ ТФ
"Н"
про стягнення 4232, 42 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 1 липня 2002
року задоволені частково позовні вимоги Приватного підприємця Мої
Т.В. Стягнуто з ДП Магазин "М" ВАТ "ТФ"Н" на користь позивача
3693, 65 грн. основного боргу, 450, 36 грн. пені, судові витрати.
В позові до ВАТ ТФ "Н" відмовлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 березня 2004
року Приватному підприємцю М-ій Т.В. відмовлено в задоволенні
заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області
від 1 липня 2002 року за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі Приватний підприємець М-а Т.В. просить ухвалу
суду скасувати, як прийняту з порушенням норм процесуального
права.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування
господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до
господарського суду з заявою про перегляд вищевказаного рішення
суду за нововиявленими обставинами є те, що оскільки рішення суду
не було виконано, то заявник вважає, що сума пені має бути
збільшена до 1300,41 грн., а крім того, відповідно до ч. 7 ст. 126
Господарського кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(чинного з 1 січня 2004
року), якщо дочірнє підприємство опиниться в стані
неплатоспроможності, контролююче підприємство несе субсидіарну
відповідальність перед кредиторами. Таким чином, заявник вважає,
що в зв'язку з несплатою Дочірнім підприємством Магазин "М" ВАТ
"Торгова фірма "Н" заборгованості, субсидіарну відповідальність
перед ПП М-ою Т.В. мас нести ВАТ "Торгова фірма "Н", в разі
визнання ДП Магазин "М" ВАТ "ТФ "Н" банкрутом.
Звертаючись з заявою до суду, заявник вважає, що нововиявленими
обставинами є те, що у боржника немає активів, на які можна
звернути стягнення, так як це стало відомо стягувачеві лише в
лютому 2004 року, коли ним була отримана постанова державного
виконавця ВДВС Малиноського РУЮ від 17.12.2003 року про повернення
виконавчого документу стягувачеві.
Крім того, заявник посилається на те, що з 1 січня 2004 року
набрав чинності Господарський кодекс України. Відповідно до абз.2
п. 4 Розділу 9 "Прикінцеві положення" ГК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
положення цього кодексу застосовуються щодо тих відносин, які хоч
і виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати
стягуваних сум, то заявник вважає, що до правовідносин між
сторонами треба застосовувати положення Господарського кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, чинного з 1 січня 2004 року, а саме норму ч.
7 ст. 126 ГК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої, якщо дочірнє
підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані
неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну
відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства має
нести контролююче підприємство.
Тобто, заявник просить змінити рішення господарського суду
Одеської області від 1 липня 2002 року у даній справі в частині
стягнення пені, яка за розрахунком заявника складає 1300, 41 грн.
та встановити, що ВАТ "Торгова фірма "Н" має нести субсидіарну
відповідальність у разі визнання ДП "Магазин "М" ВАТ "Торгова
фірма Н" банкрутом.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд може переглянути прийняте
ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими
обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути
відомі заявникові.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною природою є фактичними
даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було
покладено в основу судового рішення.
Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось
судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за
умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній,
зазначено про надання йому зворотної сили.
Оскільки Господарському кодексу України не надано зворотної сили,
то набрання ним чинності не може бути визнано нововиявленою
обставиною та бути підставою для перегляду судового рішення.
Посилання заявника на відсутність активів у боржника, на які можна
звернути стягнення, також не може бути визнане судом нововиявленою
обставиною.
За таких обставин, суд вважає, що місцевий суд правильно
встановив, що доводи заявника про те, що зазначені факти є
нововиявленими обставинами по даній справі являються
безпідставними.
Тому, суд вважає, що висновки суду першої інстанції про
відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення
господарського суду Одеської області від 1 липня 2002 року є
законними і обґрунтованими.
Ухвала господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам
закону, тому її необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу від 30 березня 2004 року господарського суду Одеської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного
підприємця М-ої Т.В. - без задоволення.