ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 15/322
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Приватного підприємства Лошкарьов Д.О.
“Дельта плюс”
ВАТ “Джерело” Дунаєв м. І.
розглянувши касаційні 1) ВАТ “Джерело”;
скарги 2) Приватного підприємства
“Дельта-плюс”.
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від
23.03.2004р.
у справі № 15/322
господарського суду Херсонської області
за позовом Приватного підприємства “Дельта
плюс”
до ВАТ “Джерело”
про стягнення 701 000 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя
З.В.Клепай) від 19.09.2003р. позов задоволено частково –
стягнуто з ВАТ “Джерело” на користь ПП “Дельта плюс” 100 000
грн. штрафу, 1 000 грн. державного мита та 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Запорізький апеляційний господарський суд (судді Радченко О.П. ,
Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) переглянув в апеляційному
порядку рішення місцевого суду і постановою від 23.03.2004р.
залишив його без змін.
Відкрите акціонерне товариство “Джерело”, не погоджуючись з
судовими рішеннями, подало касаційну скаргу в якій просить їх
скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В подальшому ВАТ “Джерело” уточнило свої касаційні вимоги та
просило суд рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів скасувати, а справу передати до
господарського суду Херсонської області на новий розгляд.
За твердженням скаржника, місцевим та апеляційним господарськими
судами при прийнятті рішень не повністю досліджені обставини
справи, що мають значення для правильного її вирішення, що в
свою чергу призвело до не правильного застосування норм
матеріального права.
Приватне підприємство “Дельта плюс” вважає, що спірні судові
рішення прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи,
тому також подало касаційну скаргу в якій просить їх скасувати,
а справу передати на новий судовий розгляд.
До розгляду касаційної скарги по суті, ПП”Дельта плюс” змінило
касаційні вимоги і просило суд прийняті у справі рішення
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Дельта плюс” звернулось з позовом до
Відкритого акціонерного товариства “Джерело” про стягнення 100
000 грн. штрафу та 601 000 грн. збитків.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що в порушення умов
договору на постачання товару б/н від 26.02.2003р., укладеного
між ПП “Дельта плюс” та ВАТ “Джерело”, останнє в односторонньому
порядку відмовилось від виконання своїх зобов’язань, за що, у
відповідності до п. 9.2 Договору, повинно сплатити штраф у
розмірі 100 000 грн.
Крім того, позивач стверджує, що невиконання ВАТ “Джерело” своїх
зобов’язань за Договором, заподіяло йому збитків у вигляді
неотриманого прибутку та грошових коштів, сплачених ним як
штрафні санкції своїм контрагентам, на загальну суму 601 000
грн..
Хоча у відзиві на позовну заяву ВАТ “Джерело” безпосередньо не
зазначає про те, що в односторонньому порядку від виконання умов
договору від 26.02.2003р. відмовився сам позивач, але із його
змісту це випливає.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення 100
000 грн. штрафу, місцевий та апеляційний господарські суди
виходили з того, що відповідач в односторонньому порядку
відмовився від виконання договору від 26.02.2003р., тому повинен
сплатити штраф, передбачений п. 9.2 Договору.
Відмовляючи в позові в частині стягнення збитків, місцевий та
апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що в
даному випадку відсутній причинний зв’язок між винними діями
відповідача та понесеними позивачем збитками.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у
зв’язку з тим, що при укладенні договору від 26.02.2003р.
сторони не чітко визначили всі істотні умови цього договору.
Так, в розділі другому цього договору зазначено: “обсяг
(кількість) та терміни постачання визначаються окремим
замовленням покупця, у якому вказує кількість товару та терміни
його постачання”.
Терміни подання такого замовлення договором не передбачено.
Разом з тим, п. 12.1 договору встановлено, що постачальник,
тобто відповідач у справі, не має права продати товар іншому
покупцю у термін дії згаданого договору без згоди ПП “Дельта
плюс”.
Водночас п. 12.2 договору встановлено, що покупець повинен
максимально завантажити виробничі можливості постачальника.
Із матеріалів справи випливає, що через таку невизначеність
виробництво квасу протягом певного періоду практично було
паралізовано, оскільки з дня укладення договору (26.02.2003р.)
по 12.05.2003р. позивач не надавав ніяких замовлень і разом з
тим, згідно умов договору, відповідач не мав права продавати
продукцію іншим особам.
Що стосується замовлення від 12.05.2003р. на яке посилається
позивач і на яке є посилання в рішенні місцевого та постанові
апеляційного господарських судів, то в цьому замовленні не
зазначено яку продукцію повинен поставити відповідач.
Крім того, згідно п. 5.1 договору, ціна на продукцію встановлена
виходячи з вартості одного дала, а в замовлені від 12.05.2003р.
обсяг поставки на 15.05.-20.05.2003р. визначений у тонах.
З огляду на зазначене та з метою правильного вирішення спору,
суд мав би з’ясувати який вид договору було укладено між
сторонами і з урахуванням цього встановити чи всі істотні умови
даного виду угоди містяться в укладеному між сторонами договорі.
Оскільки ні місцевий ні апеляційний господарські суди не
з’ясували питання, які мають суттєве значення для вирішення
даного спору, то касаційна інстанція приходить до висновку, що
прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі,
що прийняті з неповним з’ясуванням обставин справи.
При новому розгляді справи слід також дати оцінку твердженням
позивача в листі-замовленні від 12.05.2003р. про те, що в
договорі поставки допускається визначення строків та обсягів
поставки лише однією стороною, без згоди іншої сторони.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Дельта плюс”
задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу ВАТ “Джерело” задовольнити.
3. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.03.2004р. та рішення господарського суду Херсонської області
від 19.09.2003р. у справі № 15/322 скасувати, а справу передати
до господарського суду Херсонської області на новий розгляд в
іншому складі суддів.