ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 8/289
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М. Остапенка
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич"
на постанову від 10.06.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 8/289
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Шинкаренка Євгена Валентиновича
до ВАТ "Готель "Славутич"
про стягнення 300 000,00 грн.
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача - Примак Б.М. (дов. від 12.01.04)
відповідача - Тіньков Д.Л. (дов. від 20.07.04)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Шинкаренко
Євген Валентинович звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з ВАТ "Готель "Славутич" на свою користь 300 000,00 грн.
грошової компенсації, пов'язаної з достроковим розірванням
договору.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами у справі
укладено договір оренди нежитлового приміщення (сауни) в
готельному комплексі "Славутич" N 3 від 28.03.2001 року, згідно
п. 4.3 якого, у випадку дострокового розірвання договору за
ініціативою орендодавця, тобто ВАТ "Готель "Славутич", орендарю -
СПД Шинкаренко Євгену Валентиновичу, виплачується грошова
компенсація за всі наступні місяці з розрахунку його
середньомісячного доходу від експлуатації сауни.
Договір оренди нежитлового приміщення (сауни) в готельному
комплексі "Славутич" N 3 від 28.03.2001 року розірваний рішенням
господарського суду міста Києва від 19.01.2003 року у справі
N 39/523 за позовом ВАТ "Готель "Славутич" до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Шинкаренка Євгена
Валентиновича про розірвання договору в зв'язку з використанням
відповідачем орендованого майна з порушенням умов договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року
(суддя В. Катрич) позов Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Шинкаренка Євгена Валентиновича про стягнення
30 000,00 грн. задоволено, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент звернення Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Шинкаренка Євгена
Валентиновича з позовом про стягнення 30 000,00 грн. договір
оренди нежитлового приміщення (сауни) в готельному комплексі
"Славутич" N 3 від 28.03.2001 року був розірваний рішенням
господарського суду міста Києва від 19.01.2003 року у справі
N 39/523 за позовом ВАТ "Готель "Славутич" до Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Шинкаренка Євгена
Валентиновича про розірвання договору. Оскільки п. 4.3 договору
передбачено право орендаря на грошову компенсацію за всі наступні
місяці з розрахунку його середньомісячного доходу від експлуатації
орендованого приміщення у випадку дострокового розірвання договору
за ініціативою орендодавця, то, враховуючи розрахунки
середньомісячного обсягу виручки від експлуатації сауни згідно
звіту суб'єкта малого підприємництва за третій квартал 2003 року,
позовні вимоги є обґрунтованими.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2004 року
на підставі ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправлені допущені в тексті помилки шляхом
зазначення суми позову, що підлягає до стягнення, замість
30 000,00 грн. на 300 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.06.2004 року (колегія суддів: О.Моторний, В.Кошіль, О.Карась)
рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач
посилається на неправильне застосування судами першої та
апеляційної інстанції при вирішенні спору норм матеріального права
та порушення процесуальних норм.
Зокрема, передбачена п. 4.3 договору оренди умова про виплату
орендарю грошової компенсації при достроковому розірванні договору
оренди за ініціативою орендодавця, є умовою про відшкодування
збитків, оцінка яких здійснюється відповідно до положень ст. 22
Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 226 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Ухвала господарського суду про виправлення описки зачіпає
суть прийнятого рішення, що є порушенням ст. 89 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позов про
стягнення 300 000,00 грн. задоволений розміром 30 000,00 грн., а в
іншій частині позову відмовлено. Виправлена описка про стягнення
300 000,00 грн. виключає відмову у позові в іншій частині.
У резолютивній частині рішення по справі не зазначено
найменування та номер рахунку, з якого підлягають стягненню
грошові суми.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Позов про відшкодування грошової компенсації ґрунтується на
умові п. 4.3 договору оренди нежитлового приміщення, укладеного
між сторонами у справі, відповідно до якого, у випадку
дострокового розірвання договору за ініціативою орендодавця
(відповідача), орендарю (позивачу) виплачується грошова
компенсація за всі наступні місяці із розрахунку його
середньомісячного доходу від експлуатації сауни. Кількість
місяців, визначена позивачем, до закінчення строку дії договору
становить 75 місяців (з січня 2004 року по березень 2010 року).
Середньомісячний доход від експлуатації сауни, визначений
позивачем та прийнятий судом при вирішенні спору як обсяг виручки
від підприємницької діяльності позивача у вигляді надання
побутових послуг (сауни), зазначений ним у звіті платника єдиного
податку.
Ототожнений позивачем доход з обсягом виручки, отриманої ним
від надання побутових послуг (сауни), є помилковим. Виручка від
надання побутових послуг охоплює витрати, необхідні для здійснення
ним підприємницької діяльності, які зазначеними позивачем не були,
отже, розрахунок позову є необґрунтованим.
Положеннями ст. 16 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначені способи захисту цивільних прав інтересів, зокрема, таким
способом може бути відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди. Виходячи із того, що підприємницька
діяльність здійснюється з метою отримання доходу, а розірвання
договору оренди унеможливлює надання побутових послуг (сауна), то
умова договору про виплату грошової компенсації орендарю при
розірванні договору з ініціативи орендодавця охоплюється
визначеним ст. 22 Цивільного Кодексу України поняттям збитків та
іншого способу відшкодування майнової шкоди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2003 року
у справі N 39/523 договір оренди нежитлового приміщення, укладений
між сторонами у справі, розірваний за позовом орендодавця з
підстав використання орендарем орендованого майна з порушенням
правил протипожежної безпеки, тобто не відповідно до договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
суд може відмовити у захисті цивільного права та
інтересу особи у разі порушення нею положень частини частин
другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу. Частиною 2 статті 13
Цивільного Кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав
особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права
інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Використання орендованого майна з порушенням правил пожежної
безпеки є порушенням прав інших осіб та завдання шкоди довкіллю.
Зважаючи на викладене підстав для задоволення позову не було.
Ухвала суду про виправлення описки у рішенні про стягнення
30 000,00 грн. та про відмову у решті позову на задоволення позову
у сумі 300 000,00 грн. за позовом про стягнення 300 000,00 грн.
порушує прийняте судом рішення.
Посилання скаржника на обов'язковість вказівки в резолютивній
частині рішення найменування та номеру рахунку, з якого підлягають
стягненню грошові суми, не відповідає вимогам ст. 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Готель "Славутич" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2004 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.06.2004 року у справі N 8/289 скасувати.
У позові відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, передбачені
розділом VI Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, віднести на позивача.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні
накази.